Міст Хаджу
Міст Хаджу
Міст Хаджу
32°38′12″ пн. ш. 51°41′00″ сх. д. / 32.6366666666947722° пн. ш. 51.6833333333607782833496458° сх. д. / 32.6366666666947722; 51.6833333333607782833496458Координати: 32°38′12″ пн. ш. 51°41′00″ сх. д. / 32.6366666666947722° пн. ш. 51.6833333333607782833496458° сх. д. / 32.6366666666947722; 51.6833333333607782833496458
Офіційна назва перс. پل خواجو‎ ‎‎
Країна  Іран[1]
Розташування Ісфаган
Галузь застосування Історична пам'ятка
Перетинає р. Заяндеруд
Матеріал камінь і цегла
Загальна довжина 133 м
Ширина 20 м
Початок будівництва 1650
Відкрито 1650
Охоронний статус Іранська національна спадщинаd[1]

Міст Хаджу. Карта розташування: Іран
Міст Хаджу
Міст Хаджу
Міст Хаджу (Іран)
Мапа
CMNS: Міст Хаджу у Вікісховищі

Міст Хаджу (перс. پل خواجو‎‎‎) — арочний міст через річку Заяндеруд у провінції Ісфахан, Іран, що вважається найкращим у регіоні.

Побудований шахом Аббасом II з династії Сефевідів близько 1650 р на фундаменті давнішого мосту. З'єднує квартал Хадж на північному березі річки Заяндеруд із зороастрійськми кварталом, цвинтарем Тахте Фулад та дорогою на Шираз на південному.

Міст має 133 м довжини і 20 ширини, складається з 21 більших та 26 менших каналів. Пішохідна доріжка шириною 1,5 м зроблена з цегли.

Споруда слугує одночасно мостом, дамбою (водозлив) та громадським місцем для зустрічей. У декорованих кладкою та картинами приміщеннях розміщувалися чайхани. У центрі є павільйон, де шах Аббас мав би сидіти і насолоджуватися видом. Сьогодні залишилися лише уламки кам'яного трону шаха. Верхній рівень мосту слугував проїздом для коней та карет тоді як нижній рівень місцем для відпочинку. У 1873 році його було реконструйовано.

Міст є одним з найкращих прикладів архітектури Сефевідів.

Цікаві факти ред.

Річка Заяндеруд часто пересихає, залишаючи міст стояти посеред висохлого дна.[2]

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. Dry river bed - Picture of Khajou Bridge, Esfahan - TripAdvisor. www.tripadvisor.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 6 червня 2017. 

Посилання ред.

Джерела ред.