Мірзаєв Расул Рабаданович
| Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (серпень 2016) |
Расул Рабадановіч Мірзаєв (нар. 30 березня 1986, Кизляр, Дагестанська АССР) — російський спортсмен, чемпіон світу з бойового самбо, який виступає в змішаних єдиноборствах.
| Мірзаєв Расул Рабаданович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство |
 Росія | ||||
| Місце проживання | Москва | ||||
| Народження |
30 березня 1986 (38 років) Кізляр, Дагестанська АРСР, РРФСР, СРСР | ||||
| Зріст | 170 см | ||||
| Спорт | |||||
| Країна |
Росія | ||||
| Вид спорту | самбо | ||||
| Участь і здобутки | |||||
 Мірзаєв Расул Рабаданович у Вікісховищі | |||||
| |||||
Біографія ред.
Народився в місті Кизляре Дагестанської АРСР. За етнічною належністю наполовину аварець, наполовину даргінець[1]. Батьки Расула були в розлученняе, мати Патимат Курмагомедовна Кадиева виховала двох синів (у Расула є брат Азамат) поодинці. Дитинство Мірзаєва було важким і не дуже здоровим, він часто хворів (один раз його виписали з лікарні з вердиктом, що йому залишилося жити максимум рік) і 4 роки він проходив курс лікування від туберкульоз а (доктора пророкували йому довічну інвалідність)[2]. Однак, незважаючи на це, Расул був дуже непосидючим і гіперактивним дитиною. Патимат з синами часто переїжджала, через що до семи років Расул постійно бився, оскільки на нових місцях йому доводилося самостверджуватися («Я постійно бився в дитинстві. Тому що переїжджав постійно в різні райони. І у нас приїжджаєш — і треба себе показувати»).
Першим видом спорту для нього став бокс, яким він займався, навчаючись у спортивному інтернаті[3], куди Патимат віддала його з братом в 7-річному віці. З інтернату Расул часто збігав, але сам він пояснював це не поганим впливом, а бажанням показати характер. У третьому класі він перший раз спробував алкоголь і сигарети, але, з його слів, швидко зрозумів, що це «дорога в нікуди». Тим не менш, в інтернаті він поводився недисципліновано, і незабаром його забрав до себе дядько, який побачивши що хлопчик дуже активний, віддав його в секцію вільної боротьби. За словами самого Мірзаєва, «там була сильна школа, строгий спортивний режим». Закінчивши загальноосвітню школу Расул, отримавши повістку відразу після випускного, добровільно пішов в армію, хоча до цього отримав на тренуванні травму, що призвела хірургічне втручання (але Мірзаєв переконав медкомісію визнати його придатним). Служив в танкових військах під Володимирі. Там він домігся дозволу продовжувати тренування і його навіть попросили збирати команди для спортивних змагань (сам Расул теж брав у них участь)[4]. За три місяці до дембеля він почав займатися армійським рукопашним боєм і на одному поєдинку його помітив начальник підготовки МВВКУ, який запропонував Мірзаєва виступати на чемпіонатах училища. Пізніше Расул, пройшовши кілька тамтешніх чемпіонатів і закінчивши службу в армії, поступив в саме училище і почав виступати за його команду, але саме училище так і не закінчив, оскільки, з його слів, там змінилося керівництво, якому не дуже подобалося те, що «учні дуже багато часу приділяли спортивних занять»[5].
Примітки ред.
- ↑ Смертельний удар за невдалий жарт. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 26 травня 2015.
- ↑ мистецтво захисту Мірзаєва | author = Катерина Петухова, Гнат Калінін | date = 23 серпня 2011 | work = | publisher Московський Комсомолец
- ↑ Расул Мірзаєв біографія. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 26 травня 2015.
- ↑ Расул Мірзаєв: Не вмію програвати!. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 26 травня 2015.
- ↑ Чемпіон світу з боїв без правил вбив студента одним ударом через іграшкової машинки. Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 26 травня 2015.
Посилання ред.
- Профіль Расула Мірзаєва [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті Sherdog