Вікіпедія

Мінінептун

Мінінептун (іноді «газовий карлик») — клас планет, менших за розміром від Урана й Нептуна і з масою не більше 10 мас Землі. Такі планети мають щільні воднево-гелієві атмосфери. У планет можуть зустрічатися кам'янисті й крижані шари та океани з рідкої води, аміаку або їх сумішей. Мінінептуни мають невеликі ядра, які складаються з летких речовин із низькою щільністю[1]. Теоретичні дослідження таких планет засновані здебільшого на відомостях про Уран і Нептун. За відсутності щільної атмосфери газові карлики можна було б класифікувати як планети-океани[2].

Мінінептун або «газовий карлик» в уяві художника.

За сучасними оцінками, межа між скелястими й газоподібними планетами невелика і становить близько 1,6 (у масивніших — до 6) радіусів Землі. Але маси різних планет можуть коливатися в широких межах залежно від їхнього складу. Діапазон мас може варіюватися від 1 до 20 мас Землі[3][4].

Кілька вже виявлених екзопланет, імовірно, є газовими карликами. Такий висновок зроблений на підставі значень їхніх щільності й маси. Наприклад, Kepler 11 f[1] має масу близько 2,3 маси Землі, однак за щільністю не перевищує Сатурн. Найімовірніше, планета є газовим карликом із рідким океаном, оточеним щільною атмосферою з водню й гелію, і лише невеликим скелястим ядром. Інша, ще менша екзопланета, Kepler-138 d, маючи масу, сумірну з масою Землі, має діаметр близько 20 500 км, що свідчить про її низьку щільність[5].

Газові карлики не наближаються до своїх зірок — інакше їх щільна атмосфера зникла б під впливом високих температур і зоряного вітру.

Властивості ред.

Теоретичні дослідження таких планет певною мірою ґрунтуються на наших знаннях про Уран і Нептун. За відсутності щільної атмосфери вони класифікувалися б як планета-океан[6]. Межа між кам'янистою і газоподібною планетою проходить приблизно в районі 1,6—2,0 радіусів Землі[7][8]. Планети з більшими радіусами та виміряними масами здебільшого мають низьку щільність. Пояснити одночасно і їхні маси, і їхні розміри можна, лише наявністю потужної атмосфери. Спостереження свідчать, що планети, діаметр яких перевищує прибл. 1,6 земного (а також важчі за 6 мас Землі), містять значну кількість летких речовин або суміші водню й гелію, накопичених, імовірно, під час формування[9][10]. Такі планети, судячи з усього, мають різноманітний склад, який не вдається пояснити єдиною залежністю маса — радіус, як для більш щільних, кам'янистих планет[11][12][13][14][15][16].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Gas Dwarf. Orion's Arm Universe Project Inc. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 15 травня 2015.
  2. ↑ Ernst de Mooij. Optical to near-infrared transit observations of super-Earth GJ1214b: water-world or mini-Neptune?. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 15 травня 2015.
  3. ↑ Architecture of Kepler's Multi-transiting Systems: II. New investigations with twice as many candidates. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 15 травня 2015.
  4. ↑ John Matson (20 червня 2012). When Does an Exoplanet’s Surface Become Earth-Like?. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 15 травня 2015.
  5. ↑ Ron Cowen. Earth-mass exoplanet is no Earth twin. 06 January 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 15 травня 2015.
  6. ↑ de Mooij, E. J. W.; Brogi, M.; de Kok, R. J.; Koppenhoefer, J.; Nefs, S. V.; Snellen, I. A. G.; Greiner, J.; Hanse, J.; Heinsbroek, R. C. (2012-02). Optical to near-infrared transit observations of super-Earth GJ1214b: water-world or mini-Neptune?. Astronomy & Astrophysics. Т. 538. с. A46. doi:10.1051/0004-6361/201117205. ISSN 0004-6361. Процитовано 5 липня 2023.
  7. ↑ Fabrycky, Daniel C.; Lissauer, Jack J.; Ragozzine, Darin; Rowe, Jason F.; Steffen, Jason H.; Agol, Eric; Barclay, Thomas; Batalha, Natalie; Borucki, William (16 липня 2014). Architecture of Kepler's Multi-transiting Systems: II. New investigations with twice as many candidates. The Astrophysical Journal. Т. 790, № 2. с. 146. doi:10.1088/0004-637X/790/2/146. ISSN 0004-637X. Процитовано 5 липня 2023.
  8. ↑ Matson, John. When Does an Exoplanet's Surface Become Earth-Like?. Scientific American Blog Network (англ.). Процитовано 5 липня 2023.
  9. ↑ D'Angelo, Gennaro; Bodenheimer, Peter (6 листопада 2013). Three-Dimensional Radiation-Hydrodynamics Calculations of the Envelopes of Young Planets Embedded in Protoplanetary Disks. The Astrophysical Journal. Т. 778, № 1. с. 77. doi:10.1088/0004-637X/778/1/77. ISSN 0004-637X. Процитовано 5 липня 2023.
  10. ↑ D'Angelo, Gennaro; Bodenheimer, Peter (25 серпня 2016). In Situ and Ex Situ Formation Models of Kepler 11 Planets. The Astrophysical Journal. Т. 828, № 1. с. 33. doi:10.3847/0004-637X/828/1/33. ISSN 1538-4357. Процитовано 5 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. ↑ Fulton, Benjamin J.; Petigura, Erik A.; Howard, Andrew W.; Isaacson, Howard; Marcy, Geoffrey W.; Cargile, Phillip A.; Hebb, Leslie; Weiss, Lauren M.; Johnson, John Asher (24 серпня 2017). The California- Kepler Survey. III. A Gap in the Radius Distribution of Small Planets. The Astronomical Journal. Т. 154, № 3. с. 109. doi:10.3847/1538-3881/aa80eb. ISSN 1538-3881. Процитовано 5 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Dressing, Courtney D.; Charbonneau, David; Dumusque, Xavier; Gettel, Sara; Pepe, Francesco; Cameron, Andrew Collier; Latham, David W.; Molinari, Emilio; Udry, Stephane (20 лютого 2015). The Mass of Kepler-93b and The Composition of Terrestrial Planets. The Astrophysical Journal. Т. 800, № 2. с. 135. doi:10.1088/0004-637X/800/2/135. ISSN 1538-4357. Процитовано 5 липня 2023.
  13. ↑ Rogers, Leslie A. (2 березня 2015). Most 1.6 Earth-Radius Planets are not Rocky. The Astrophysical Journal. Т. 801, № 1. с. 41. doi:10.1088/0004-637X/801/1/41. ISSN 1538-4357. Процитовано 5 липня 2023.
  14. ↑ Weiss, Lauren M.; Marcy, Geoffrey W. (13 лютого 2014). The Mass-Radius Relation for 65 Exoplanets Smaller than 4 Earth Radii. The Astrophysical Journal. Т. 783, № 1. с. L6. doi:10.1088/2041-8205/783/1/L6. ISSN 2041-8205. Процитовано 5 липня 2023.
  15. ↑ Marcy, Geoffrey W.; Weiss, Lauren M.; Petigura, Erik A.; Isaacson, Howard; Howard, Andrew W.; Buchhave, Lars A. (2 вересня 2014). Occurrence and core-envelope structure of 1--4x Earth-size planets around Sun-like stars. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 111, № 35. с. 12655—12660. doi:10.1073/pnas.1304197111. ISSN 0027-8424. Процитовано 5 липня 2023.
  16. ↑ Marcy, Geoffrey W.; Isaacson, Howard; Howard, Andrew W.; Rowe, Jason F.; Jenkins, Jon M.; Bryson, Stephen T.; Latham, David W.; Howell, Steve B.; Gautier III, Thomas N. (13 січня 2014). Masses, Radii, and Orbits of Small Kepler Planets: The Transition from Gaseous to Rocky Planets. The Astrophysical Journal Supplement Series. Т. 210, № 2. с. 20. doi:10.1088/0067-0049/210/2/20. ISSN 0067-0049. Процитовано 5 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінінептун&oldid=41429306