Мікролегована сталь
Мікролегована сталь - це спеціальний вид легованої сталі, який містить невелику кількість легуючих елементів (0,05-0,15%), таких як ніобій, ванадій, титан, молібден, цирконій, бор і рідкоземельні метали. Використання цих елементів дозволяє покращити мікроструктуру зерна сталі або полегшити дисперсійне зміцнення.[1]
Мікролеговані сталі знаходяться між вуглецевою та низьколегованою сталями за характеристиками та вартістю. Межа текучості цих сталей без термічної обробки[2] становить від 275 до 750 МПа (40 до 110 ксі), що робить їх високопродуктивними. Зварюваність мікролегованих сталей хороша, і її можна покращити шляхом зменшення вмісту вуглецю при збереженні міцності. Довговічність і зносостійкість цих сталей перевершують аналогічні термічно оброблені сталі. Проте, недоліки мікролегованих сталей полягають в меншій пластичності та міцності порівняно з загартованими і відпущеними (Q&T) сталями. Крім того, після формування матеріал потребує швидкого охолодження до 540-600 °C (1004-1112 °F), щоб забезпечити розчинення всіх сплавів.[3]
Мікролеговані сталі не піддаються гартуванню та відпуску, тому вони не мають проблем з розтріскуванням після гартування, не вимагають корекції або відпуску напруги. Однак, через це вони не мають більш м'якої та міцнішої серцевини, яка притаманна загартованим і відпущеним сталям, оскільки вони проходять наскрізне загартування.[4]
Список літератури
ред.Бібліографія
ред.- Degarmo, E. Paul; Black, J T.; Kohser, Ronald A. (2003), Materials and Processes in Manufacturing (вид. 9th), Wiley, ISBN 0-471-65653-4.