Мій дідусь був черешнею

повість італійської дитячої письменниці Анджели Нанетті, опублікована у 1998 році

«Мій дідусь був черешнею» (італ. Mio nonno era un ciliegio) — одна з найвідоміших повістей італійської дитячої письменниці Анджели Нанетті, опублікована у 1998 році. Перекладена понад 20-ма мовами і відзначена літературними преміями Італії, Німеччини, Франції та Словаччини. Книжка увійшла до міжнародного каталогу дитячих книжок «Білі круки» (The White Ravens)[1].

«Мій дідусь був черешнею»
Miy didus buv chereshneyu.png
Обкладинка українського видання
Автор Анджела Нанетті
Назва мовою оригіналу Mio nonno era un ciliegio
Дизайн обкладинки Анастасія Стефурак
Мова італійська
Жанр повість
Видавництво Видавництво Старого Лева
Видано 1998
Видано українською 2015
Перекладач(і) Андрій Маслюх
ISBN 978-617-679-112-6

СюжетРедагувати

Ця книга — родинна історія хлопчика Тоніно, розказана від його імені. У Тоніно велика сім'я: дідусь Оттавіано і бабуся Теодолінда живуть у селі, дідусь Луїджі і бабуся Антоньєтта — у місті. «Міські» дідусь із бабцею разом зі своїм псом Флопі жили у тій же багатоповерхівці, що й родина Тоніно, тож хлопчик бачив їх щонайменше чотири рази на день. «Сільські» бабуся і дідусь зовсім не такі, як «міські»: «по-перше, замість собаки вони мали гусей і курей; по-друге, не ходили чотири рази на день з ними гуляти; і, по-третє, жили не вгорі над нами, а за сорок кілометрів, тому бачив я їх, у кращому разі, двічі на місяць»[2].

Коли хлопчику виповнилося п'ять років, бабуся Теодолінда захворіла. «Найбільшою бабциною пристрастю був курник. Бабця дбала про курей так, ніби то були її діти, знала кожну з них, називала на ім’я, хвалила і картала, а вони всюди ходили за нею і завжди її слухали»[3]. А ще гуски, улюбленицею серед яких була гуска Альфонсина. І саме сільські дідусь і бабуся – Оттавіано і Теодолінда – відкривають перед Тоніно скарби емоцій, вчать розуміти себе й близьких, сприймати і переосмислювати навіть найскладніші речі та явища. Навіть смерть, яка є невід’ємною частиною життя[4]. Саме тому, коли бабуся померла, хлопчику здалося, що вона перетворилася на гуску Альфонсину. Так Тоніно вперше дізнається, як це померти і що таке смерть.

Чимало часу після того він проводить з дідусем Оттавіано. Не останню роль в житті хлопчика й дідуся відіграє Фелічія — черешня, як посадив дідусь, коли народилася мама Тоніно, Фелічіта. Дідусь навчив хлопчика слухати дерева: «Якось він мені приснився: ми з ним гойдалися на гілках і перекидалися через голову, а черешня ціла аж трусилася – ніби від сміху. То був тільки сон, це правда; але якщо дерева дихають, то хто сказав, що вони не можуть сміятися?»[5]

Тоніно ще доведеться чимало відкрити для себе й пережити. Але він назавжди запам'ятає головні дідусеві уроки. Колись, коли його сестра Корінна підросте, він навчить її всього того, чого його навчив дідусь.

Головні героїРедагувати

Тоніно — головний герой, хлопчик років п'яти.

Фелічіта — мама Тоніно, донька Теодолінди та Оттавіано.

Тато Тоніно.

Бабуся Теодолінда — дружина Оттавіано, мама Фелічіти й бабуся Тоніно; жила в селі.

Дідусь Оттавіано — чоловік Теодолінди, батько Фелічіти й дідусь Тоніно; жив у селі.

Дідусь Луїджі та бабуся Антоньєтта — «міські» дідусь і бабуся Тоніно, батьки його тата.

Флопі — собака дідуся Луїджі та бабусі Антоньєтти.

Альфонсина — гуска, улюблениця бабці Теодолінди.

Фелічія — черешня, яку посадив дідусь Оттавіано, коли народилася мама Тоніно.

Український перекладРедагувати

Нанетті, А. Мій дідусь був черешнею [Текст] / Анджела Нанетті ; пер. з італ. А. Маслюха ; іл. А. Стефурак. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. — 136 с., іл.

РецензіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Про любов, втрату і... любов. Про любов, втрату і... любов. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017. 
  2. Нанетті, Анджела (2015). Мій дідусь був черешнею. Львів: Видавництво Старого Лева. с. 6–9. 
  3. Нанетті, Анджела (2015). Мій дідусь був черешнею. Львів: Видавництво Старого Лева. с. 17. 
  4. Мій дідусь був черешнею. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017. 
  5. Нанетті, Анджела (2015). Мій дідусь був черешнею. Львів: Видавництво Старого Лева. с. 132.