Мюнденський тунель (нім. Mündener Tunnel) — залізничний тунель на високошвидкісній залізничній лінії Ганновер-Вюрцбург, Німеччина. Розташований на південь від Ганноверш-Мюнден між Геттінгеном і Касселем.[1] Загальною довжиною 10525 м це другий за довжиною тунель у Німеччині після тунелю Ландрюкен. Тунель був побудований в 1983—1989. Біля північного порталу (51°24′12″ пн. ш. 9°42′31″ сх. д. / 51.40333° пн. ш. 9.70861° сх. д. / 51.40333; 9.70861), залізниця перетинає долину річки Верра віадуком через Верра[en], паралельно автобану . Біля південного порталу (51°21′45″ пн. ш. 9°34′33″ сх. д. / 51.36250° пн. ш. 9.57583° сх. д. / 51.36250; 9.57583) залізниця перетинає долину Ікельсбах, після чого негайно починається тунель Мюленкопф.

Мюнден
Зображення
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Ганноверш-Мюнден
Штауфенберг
Оператор Deutsche Bahn
Несе на собі Високошвидкісна залізниця Ганновер–Вюрцбург
Довжина або відстань 10 525 м
Мапа
CMNS: Мюнден у Вікісховищі

Координати: 51°24′11″ пн. ш. 9°42′30″ сх. д. / 51.40330000002777666° пн. ш. 9.70861000002777885° сх. д. / 51.40330000002777666; 9.70861000002777885

Опис тунелю ред.

Це двоколійний бетонний тунель з максимально дозволеною швидкістю 250 км/год. Існує аварійний вихід приблизно на півдорозі через тунель, на пікеті 127 км (51°23′18″ пн. ш. 9°37′50″ сх. д. / 51.38833° пн. ш. 9.63056° сх. д. / 51.38833; 9.63056), до якого можна дістатися сходами глибиною 15 м. Максимальна глибина тунелю — 175 метрів.

Спочатку було заппроектовано два окремих тунелі: Мюнденер-Штатсфорст тунель (5580 м) та Луттерберг тунель (4440 м), що мали бути сполучені мостом через Вандерштайнбах. Однак з екологічних міркувань залізницю заглибили на 30 метрів, а Вандерштайнбах також перетнули за допомогою тунелю. 29 травня 1991 тунель було офіційно відкрито разом із дільницею швидкісної залізничної лінії Ганновер-Фульда. Вартість будівництва склала близько 200 млн. DM (102 млн. EUR).

Примітки ред.

  1. Hann.Münden: Tunnel im Bahnhof erst im Januar fertig | Hann. Münden. Hna.de. 16 листопада 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 12 липня 2016.

Посилання ред.