Мухаммад V аль-Гані

Абу́ Абдуллах Мухаммад V ібн Юсуф (араб. أبو عبد الله محمد بن يوسف‎‎‎‎; нар. 4 січня 1338 — 16 січня 1391) — 8-й емір Гранадського емірату в 13541359 і 13621391 роках. Мав лакаб аль-Гані біллах (араб. الغني بالله‎), що перекладається як «Той, хто задоволений Богом».

Мухаммад V аль-Гані
Muhammad V Nasrid gold coin.jpg
Народився 4 січня 1339[1]
Гранада, Vega de Granadad, Гранада, Андалусія, Іспанія
Помер 16 січня 1391 (52 роки)
Гранада, Vega de Granadad, Гранада, Андалусія, Іспанія
Країна Royal Standard of Nasrid Dynasty Kingdom of Grenade.svg Гранадський емірат
Діяльність суверен
Посада emir of Granadad і emir of Granadad
Рід Nasrid dynastyd
Батько Юсуф I ібн Ісмаїл
Мати Butaynad
Діти Юсуф II аль-Мустагані

ЖиттєписРедагувати

Перше пануванняРедагувати

Походив з династії Насрідів. Син Юсуфа I, еміра Гранади, та наложниці Бутайни. Народився 1338 року в Гранаді. У 1354 році після загибелі батька успадкував трон. Втім фактичну владу мав візир Абу Ну'айм Ридван. У 1358 році надав підтримку Педро I, королю Кастилії, у війні проти Арагону, надав 3 галери й порт Малаги для базування кастильського флоту.

Втім 1359 році внаслідок заколоту Мухаммада V було повалено його зведеним братом Ісмаїлом, що став новим еміром. Мухаммад зумів втекти до Гуадікса, де почав збирати вірні загони. Через внутрішнє протистояння в Кастилії її король не зміг надати Мухаммадові V допомоги. Тому той зрештою перебрався до Марокко.

Боротьба за тронРедагувати

1360 року новий емір Мухаммад VI домовився з марокканським султаном Абу Салімом Ібрагімом щодо недопущення Мухаммада V на Піренейський півострів. Лише 1361 року під тиском Кастилії султан дозволив колишньому емірові переправитися до м. Рондо на Піренеях. Тут він спільно з кастильським королем Педро I розпочав військові дії проти Мухаммада VI. Після перемоги у 1361 році в битві біля Белільйоса, союзники зазнали поразки у битві біля Гуадікса в січні 1362 року.

В подальшому Мухаммад V діяв окремо від Педро I, оскільки останній бажав розширити свої володіння за рахунок Гранадського емірату. Мухаммад V зумів захопити 1362 року Малагу, що було другим за вагою містом в еміраті. Невдовзі Мухаммад V зумів зайняти Гранаду, де населення було невдаволене їх еміром.

У квітні Педро I заманив Мухаммада VI у пастку, де наказав схопити і стратити. В результаті Мухаммад V знову був визнаний за еміра Гранади.

Друге пануванняРедагувати

1365 року відправив посольство до єгипетського султана Шабана II з метою отримати фінансову та військову допомогу. Але еміру Гранади було надано лише 2 тис. єгипетських динарів.

Спочатку дотримувався мирних стосунків з Кастилією і Марокко. Втім у 1366 року вирішив використати боротьбу за кастильський трон між Педро I і Енріке Трастамара. Спочатку захопив Хаєн, але втратив його 1367 року. Втім 1368 року гранадські війська зайняли Убеду, а потім Кордову. Втім 1369 року мусив залишити Кордову.

У 1370 році уклав союз з Португалією та Арагоном, спрямований проти Кастилії. Того ж року зумів захопити Альхесірас. 1373 року було укладено мирну угоду з Кастилією, що затвердила завоювання Гранади. У 1374 році гранадцями було захоплено Гібралтар. Війська Гранади успішно діяли, оскільки кастильська армія переважно боролася проти арагонської та португальської. Того ж року втрутився у боротьбу за владу в Марокко, підтримавши претендента Абу'л Аббаса Ахмада, який став султаном. Втім останній у 1387 році захопив Сеуту, що належала Гранаді.

В подальшому дотримувався мирних стосунків з усіма сусідами. Багато уваги приділяв розвитку торгівлі, ремісництва в емірату, надав підтримку поетам, науковцям, митцям. За його панування відбулося розбудова Альгамбри.

Помер Мухаммад V аль-Гані у 1391 році. Йому спадкував син Юсуф II аль-Мустагані.

ДжерелаРедагувати

  • Pedro the Cruel of Castile 1350—1359 (The Medieval Mediterranean: Peoples, Economies and Cultures, 400—1453, Vol 6) by Clara Esto; Brill Academic Publishers, 1995
  • The Three Great Sultans of al-Dawla al-Ismā'īliyya al-Naṣriyya Who Built the Fourteenth-Century Alhambra: Ismā'īl I, Yūsuf I, Muḥammad V (713—793/1314-1391) Antonio Fernández-Puertas, Journal of the Royal Asiatic Society, Third Series, Vol. 7, No. 1 (Apr. 1997), pp. 1-25
  • ibne Caldune (2003), Cheddadi, Abdesselam, ed., Le livre des Exemples: Muqaddima. Autobiographie, ISBN 9782070114252
  1. Diccionario biográfico españolReal Academia de la Historia, 2011.