Відкрити головне меню

Муралевич В'ячеслав Степанович

В'ячеслав Степанович Муралевич
Народився 10 грудня 1881(1881-12-10)
Київ, Російська імперія
Помер 1942
Громадянство Російська імперія, СРСР
Діяльність зоолог
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Сфера інтересів зоологія безхребетних
Відомий завдяки: роботам із вивчення багатоніжок
Автограф Muralivich Signature.jpg


В'ячесла́в Степа́нович (Стефа́нович)[1][2] Мурале́вич (10 декабря[3] 1881, Киев[4] — 1942?)  — вчений і педагог, що народився в Україні. Співробітник Зоологічного музею Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова, професор, фахівець з багатоніжок[5]. Засуджений у 1920 році за справою «Тактичного центру»[2].

ЖиттєписРедагувати

Народився у Києві, дитячі роки провів у Таврійській губернії. У 1899 році поступив на перший курс природничого відділення Московського университету[4]. Тут він став учнем Г. О. Кожевнікова, росіського зоолога, географа та еколога[1]. У 1901 році зібрав гербарій в околицях Севастополя[6].

У 1907 році майбутній вчений став викладачем приватної гімназії В. В. Ломоносової у Москві[7]. Наступного року він вже є позаштатним асистентом Московського университету[1] і як такий у 1909 році на Севастопольській біологічній станції збирав польовий матеріал по дрібних ракоподібних з роду Spheroma[8].

У 1909—1910 роках В'ячеслав Степанович обробляв у Зоомузеї Московського університету колекцію багатоніжок з Кавказу. Відтоді він почав спеціалізуватися як зоолог на вивченні саме цієї групи тварин. Одночасно він вів практичні заняття із студентами з зоології безхребетних. Як науковець описував нові для науки таксони тварин. Починаючи з 1911 року В. Муралевич входив до складу Комісії з вивчення фауни Московської губернії. У 1912 році він стає асистентом кафедри зоології за штатом університетського Зоомузею[1]. Того ж року за рекомендацією знаних вчених-ентомологів (М. Я. Кузнєцова, В. Ф. Болдирєва, Г. Г. Якобсона) його обирають дійсним членом Російського ентомологчного товариства[9]. У 1913 році він передав до Зоомузею колекцію комах з Амурської залізниці. Він чимало зусиль доклав до створення каталогів музею, що обіймали різні групи водяних безхребетних тварин[1].

Починаючи з 1917 року В. С. Муралевич активно працював у складі легальних російських організацій — «Спілки трудової інтелігенції» та «Спілки громадських діячів» (виникла у серпні 1917 року). Ці дві спілки, разом з іншими структурами навесні 1919 року створили організацію «Тактичний центр». Вона мала на меті об'єднати, координувати та спрямовувати діяльність антибільшовицьких організацій, що увійшли до її складу. У серпні 1920 року «Тактичний центр» було розкрито каральними органами радянської влади.

Власне, єдиним реальним звинуваченням стосовно В. Муралевича було те, що він, начеб-то, за завданням «заколотників», підготував проект майбутнього розвитку народної освіти. Проте, на суді Муралевич стверджував, що йдеться про рукопис його статті для журналу «Народна школа», який він передав одному з лідерів «Тактичного центру» для ознайомлення[10][11].

Муралевича засудили до розстрілу, але цей вирок замінили умовним строком ув'язнення на 5 років і звільнили у залі суду[2].

У 1923 році В'ячеслав Степанович читав лекції з «Основ сучасного природознавства» як професор Державного інституту журналістики[12]. У 1927 році він обіймав одночасно посади професора 1-го Московського державного університету і співробітника Російського історичного музею[13].

Сім'яРедагувати

  • Батько — Степан Киприанович Муралевич (1856—1941?) навчався на медичному факультеті Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. У березні 1878 року виключений на два роки за участь у студентських заворушеннях. У 1881 році закінчив університет. У 1900-х роках працював міським лікарем у Феодосії[14]. 22 червня 1905 разом з двома представниками міської влади поднімався на борт панцерника «Потьомкін» і вів перемовини із повсталими[15]. Загинув від рук нацистів в окупованій Феодосії[16].
  • Брат Вадим Степанович Муралевич (1883—?) — год член партії кадетів (1906—1917) мав медичну освіту[17]. В 1927 году зазначений як лікар-терапевт, при цьому ще й працював у Педагогичному технікумі імені Л. Д. Троцького[13]. У 1933 році припинив займатися медициною, цілком перейшовши на педагогічну працю[17]. Викладав физику[18] на робітфаці імені Бухарина[19]. 9 квітня 1933 року заарештований у справі так званої "Контрреволюційной націоналістичної фашистської организації «Партія відродження Росії». 26 июля 1933 засуджений до заслання у Казахстан на три роки[18]. (За цією ж справою засуджений також Флоренський Павло Олександрович). Вадим Муралевич реабілітований. Його слідча справа № П-52043 зберігається у Державному архіві Російської Федерації.
  • Донька Єлізавета Муралевич проживала у Москві[20]. Єлізавета Муралевич (по-батькові не вказано), «15 років, — донька засланого за шкідництво професора», згадується у доповідній Ягоди Генриха Григоровича Сталіну у 1935 році[21].

Спірна інформаціяРедагувати

Деякі відомості стосовно «В. С. Муралевича» напевне відносяться до його молодшого брата Вадима Муралевича, який, зрозуміло, мав такі самі ініціали та прізвище. Зокрема, повідомлялося, що «зоолога і фізика»[2] В. С. Муралевич в 1933 році присудили до трирічного заслання до Казахстану[2][22]. Насправді ж, ймовірніше, що це інформація про лікаря за освітою Вадима Мурилевича. Невідомо, хто з двох братів проводив бесіди по московському радіо в циклі «Мозг і душа» у лютому 1928 року[23]. В'ячеслав разом із братом Вадимом неодноразово згадуються у документах по справі «Партії відродження Росії», проте відомостей, що арештували та допитували В'ячеслава, немає[24].

У Зоологічному інституті РАН зберігається невеличка колекція комах, павуків та інших членистоногих, зібрана 1934 року у околицях Чимкенту і підписана прізвищем «Мурилевич» без вказання ініціалів[25][1].

Відомості про те, що В'ячеслав Муралевич помер у 1942 році у засланні[26][27], також вимагають підтвердження. Наразі можна вважати, що остання достовірна згадка про В'ячеслава Муралевича датована 1927 роком (див. вище)

Таксони, описані В. С. МуралевичемРедагувати

  • Pachyiulus foetidissimus Muralevicz, 1907
  • Scolopendra media (Muralewicz, 1926)
  • Scolopendra subspinipes gastroforeata (Muralevicz, 1913) — Філіпіни
  • Scolopendra subspinipes fulgurans Muralevicz, 1913
  • Scutigera oxypyga Muralewitsch, 1910
  • Cormocephalus gervaisianus spelicomis Muralevitsch, 1926
  • Lithobius rufus Muralevitsch, 1926
  • Hessebius megapus Muralevitsch 1907

Наукові та науково-популярні праціРедагувати

  • Muralewitsch W., Myriapoden gesammelt von der Expedition nach der Halbinsel Kanin im Jahre 1902 // Zoologischer Anzeiger. Vol. 30. 1906 P. 66-69
  • Муралевич В. С. К фауне Myriapoda Шнекой губернии. // Тр. студенческого кружка для исследований русской природы при Моск. ун-те. 1907. No 3. С. 94-98.
  • Muralewitsch W., Zwei neue Arten von Scutigera aus der Mandschurei // Zoologischer Anzeiger. Vol. 31. 1907 no. 8. P. 240—243
  • Muralewitsch W. S., Zur Myriapodenfauna des Kaukasus Muralewitsch // Zoologischer Anzeiger. Vol. 31. 1907 P. 329—351
  • Muralewitsch W. S. 1910 «[Uebersicht über die Myriopodengauna des Kaukasus. Teil I. ]» Mitteilungen des Kaukasischen Museum 5(1): 1-80
  • Муралевич Вяч. С. «Новые течения в биопсихологии» // Словарь Венгерова (1912).
  • Муралевич В. С. К фауне Myriopoda Смоленской губернии // Русск. энтомол. обозр. — 1913а. — Т. 13. — № 1. — С. 95-98.
  • Muralewitsch W. S., Einige Bemerkungen über aussereuropäische Scolopendriden. // Zoologischer Anzeiger Vol. 41. 1913. P. 195—202
  • Сатунин К. А., Берг Л. С., Кириченко А. Н., Муралевич В. С., 1913. Фауна Черно-морского побережья Кавказа (Fauna Littoris Orientalis Ponti Euxini) // Труды Об-ва изучения Черноморского побережья, т. 2. — С.-Петербург. 248 с.
  • Муралевич Вяч. Листопад // Смена № 38, Сентябрь 1925
  • Муралевич Вяч. Военные хитрости природы // Смена № 39, Октябрь 1925
  • Muralewitsch W. S. 1926 Neue Lithobius- und Henicops-Arten, // Zoologischer Anzeiger. 67: 218—220;
  • Muralewitsch W. S. 1926. Übersicht über die Chilopodenfauna des Kaukasus. II. Mitteilung, // Zoologischer Anzeiger. 69: 27-44
  • Муралевич В. С., Каптерев П. Н. Происхождение и развитие земли и жизни на земле. Москва: Труд и книга,, 1928. — 176 с.
  • Муралевич В. С. проф. Произошел ли человек от обезьяны. [М.]: «Атеист», [1929]. — 56 с.
  • Муралевич B. C. Scutigeridae и Lithobiidae кавказской фауны // Мем. зоол. отд. об-ва ест., антр. и этногр. 1929. — Вып. 4. — С. 1—112.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Биография. Муралевич Вячеслав Стефанович. // Любарский Г. Ю. История Зоологического музея МГУ. Идеи, люди, структуры. М.: КМК, 2009. С. 587.
  2. а б в г д Тактический центр. Документы и материалы. М. РОСПЭН. 2012. С. 702.
  3. або 12 жовтня Biografien der Entomologen der Welt
  4. а б Списки студентов Московского Университета
  5. Русское Энтомологическое Обозрение XII. 1912. -VI −1.
  6. Alexey P. Seregin. Contribution to the vascular flora of the Sevastopol area (the Crimea): a checklist and new records. // Flora Mediterranea 18 2008. P. 175. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 5 грудень 2017. 
  7. Вся Москва. Адресная и справочная книга на 1907 год.
  8. Пузанов И. И. Роль Севастопольской Биологической станции в подготовке гидробиологов
  9. Русское Энтомологическое Обозрение. XII. 1912. -VI −1.
  10. Тактический центр. Документы и материалы. М. РОСПЭН. 2012. С. 388—389.
  11. «Красная книга ВЧК. В двух томах. Том 2», А. Велидов (редактор)
  12. [http://www.evartist.narod.ru/text23/0032.htm Фатеева И. А. Медиаобразование: теоретические основы … История Московского института журналистики
  13. а б Вся Москва. Адресная и справочная книга на 1927 год. Отдел 5. Адреса лиц … С. 490
  14. Деятели революционного движения в России: биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927—1934.[недоступне посилання з квітень 2019]
  15. Кардашев Ю. П. Восстание. Броненосец «Потёмкин» и его команда. — 1-е. — Киров: Дом печати «Вятка», 2008. — С. 497. — 1000 экз. — ISBN 5-7897-0193-0.
  16. Светлана Клепс «Холокост забыть невозможно»
  17. а б свящ. Павел Флоренский. Предполагаемое государственное устройство в будущем. (сост. игум. Андроник (Трубачев))
  18. а б Просим освободить из тюремного заключения. Письма в защиту репрессированных. М.: Советский писатель. 198 с. C. 178.
  19. Московская правда, Возвращенные имена
  20. Борис Маркус Московские картинки 1920-х — 1930-х г.г. — http://www.wmos.ru/book/detail.php?PAGEN_1=31&ID=3540]
  21. https://books.google.ru/books?id=_lRLHLkt_XwC&pg=PA319&lpg=PA319&dq=%22+Муралевич+Елизавета%22&source=bl&ots=BjJxuH4_YD&sig=v67XJRWsfPAgxo8VeV2BveIBULE&hl=ru&sa=X&ei=MuMLVZKTDMX3OuzzgOAC&ved=0CB4Q6AEwAA#v=onepage&q=%22%20Муралевич%20Елизавета%22&f=false Губернаторов Н. В. «Смерш» против «Буссарда» (Репортаж из архива тайной войны) М.: Кучково поле, 2005. С. 319]
  22. Разумов А. А., Левитская Н. Г., Шумилин А. А., Сафонов Н. Н. Именной указатель // Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. — М.: АСТ-Астрель, 2010. — Т. 3. — С. 581. — ISBN 978-5-17-065170-2
  23. http://sergeyhry.narod.ru/rv/rv1928_04_86.htm Архівовано 6 грудень 2017 у Wayback Machine. «Радио Всем», № 4, февраль 1928 год]
  24. http://florenskyfond.ru/o-florenskom/trudy-i-dni/1933.html Всё о П. Флоренском
  25. Михайлов К. Г. <Материалы по истории Зоологического музея МГУ> Глава 1917—1931. С. 30. Колекцію могли зібрати як В'ячеслав, так і Вадим (останній — під час заслання)
  26. Ця дата смерті наведена у іменному покажчику книги: А. И. Солженицын. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования: Т. 3, — М.: АСТ—Астрель, 2010, с. 522—627
  27. Просим освободить из тюремного заключения. Письма в защиту репрессированных. М.: Советский писатель. 198 с.http://www.ihst.ru/projects/sohist/books/letters1-89a.pdf] C. 159