Музичне фразування
Музи́чне фразува́ння — це метод художньо-змістового виділення в музичному уривку періодів, фраз, мотивів з метою досягнення найвиразнішого й правильного розкриття образного змісту твору, передачі концепції мелодії[1]. Музикант досягає цього, інтерпретуючи музику — напам'ять або з нот — змінюючи тон, темп, динаміку, артикуляцію та інші характеристики. Наприклад, прискорення темпу або продовження ноти може додати напруження[2].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a8/Bar-line_shift_on_metric_accent.png/300px-Bar-line_shift_on_metric_accent.png)
Індивідуальне фразування — елемент стилю музиканта, пов'язаний з характером особистості виконавця та манерою його співу або гри[1].
Основи теорії музичного фразування заклав бельгійський композитор і теоретик музики Жером Жозеф де Моміньї[en] (1972—1842).
Примітки
ред.- ↑ а б Ю.Є. Юцевич. Фразування. — Словник-довідник музичних термінів.
- ↑ Andrzej Chodkowski (red.). Encyklopedia muzyki. — Warszawa : PWN, 1995. — ISBN 83-01-11390-1.
Джерела
ред.- Ю.Є. Юцевич. Фразування. — Словник-довідник музичних термінів.
- Andrzej Chodkowski (red.). Encyklopedia muzyki. — Warszawa : PWN, 1995. — ISBN 83-01-11390-1.
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |