Музаффар-шах I
Музаффар-шах I (30 червня 1342 — 1411) — 2-й султан Гуджарату у 1407—1411 роках. підкорив усі індуїстські князівства регіону Гуджарат.
| Музаффар-шах I | ||
| ||
|---|---|---|
| 1407 — 1411 | ||
| Попередник: | Мухаммад-шах I | |
| Наступник: | Ахмед-шах I | |
| Народження: | 30 червня 1342 | |
| Смерть: | 1411 | |
| Поховання: | Патан | |
| Релігія: | Іслам | |
| Рід: | Музаффариди | |
| Діти: | Мухаммад-шах I | |
Життєпис
ред.Малік
ред.Походив з південнопенджабського клану Танк, що належав до раджпутів або касти хатрі (торгівці або виробників шовку). Син Садгарану, ваджих-аль-мульк — сановника при дворі делійського султана Фіроз Шаха Туґхлака. Кар'єра його стрімко пішла в гору, коли він надав султану щиру гостинність, видав за того свою сестру та прийняв іслам.
Народився 1342 року в Шерґарсі, отримавши ім'я Зафар-хан. Замолоду брав участь у військових кампаніях султанських військ. 1391 року призначається маліком (намісником) Гуджарату. Але там на той час з 1377 року панував Фархат-уль-Мульк Расті Хан, що був фактично незалежним. Зафар-хан у битві біля села Камбой (поблизу Патану) завдав поразки Расті Хану, який загинув. На дяку отримав титул музаффар-хан, під яким став в подальшому відомий. На місці битви заснував місто Джітпур (Місто перемоги).
З 1392 році в Делійському султанаті почалася боротьба за владу, що дозволило Музаффар-хану стати фактично незалежними. 1393 року завдав поразки Ранвал Бхалсуру, раджи Ідару, що визнав владу маліка. Потім відбив напад Аділ Хана, еміра Асір-Бурханпура, на Султанпур і Нандурбар. 1394 року переміг Мокаласімху Чудасаму, раджу Саураштри, якого змусив перенести свою столицю з Джунаґадха до Ванталі .
За цим рушив на храм Сомнатх, який зруйнував, побудувавши на його місті мечеть Джумма. В місті Паттан Соманатх заснував посаду тхана (представника). Потім рушив на Манду в Малаві, але не зміг захопити це місто. 1395 року відступив від міста, взявши данину. Потім атакував коаліцію раджпутських князівств Самбхара, Дандвана, Делвада і Джалавада, яким завдав поразки. 1396 року повернувся до Гуджарату.
1396 року відправив військо на чолі із сином Татар Ханом захопити Делі, але той зазнав поразки біля Паніпату від Ікбал Хана Лоді. У 1397 і 1398 роках Музаффар-хан здійснив походи проти князівства Ідар та Сомнатху, що намагалися скинути мусульманське ярмо. 1399 року надав прихисток делійському султану Махмуд-шаха Туґлаку, який втік перед наступом військ. чагатайського аміра Тимура. Разом з тим відмовився йти на Делі.
Султан
ред.У 1403 році Татар Хан закликав свого батька здійснити похід на Делі, але той відмовився. У відповідь той повалив Музаффар-хана, захопивши владу. Його було запроторено до Ашавалі. 1404 року після раптової смерті сина повернув собі владу.
Відправив брата Шамса-хана Дандані проти раджпутського князівства Наґор. 1407 року прийняв ім'я Музаффар-шаха та офіційний титул султана. Почав карбувати власнні монети за делійським зразком. Невдовзі виступив проти Хошанг Шаха, султана Малави, якого підозрювали в отруєнні свого батька Амід-шаха, що був другом Музаффар-шаха. Втім це було швидше привід. Хошанг Шаху було завдано поразки та полонено. Малавський султанат опинився під зверхністю Гуджарату. 1408 року на прохання свого онука Ахмад-хана звільнив Хошанг Шаха, який рушив до Малави, де став боротися з братом Муса-ханом.
1409 року запобіг нападу на володіння Махмуд-шах Туґлака з боку джаунпурського султана Ібрагім-шаха Шаркі. Потім придушив повстання в Канткоті у регіоні Катч. За різними відомостями 1410 року зрікся влади на користь онука Ахмед-хана, за іншою версією 1411 року останній змусив діда випити отруту.
Джерела
ред.- Campbell, James Macnabb (1896). «Chapter I. Early Musalmán Governors.(A.D. 1297—1403.) and II. ÁHMEDÁBÁD KINGS. (A. D. 1403—1573.)». In James Macnabb Campbell (ed.). History of Gujarát. Gazetteer of the Bombay Presidency. Vol. I. Part II. Musalmán Gujarát. (A.D. 1297—1760.). The Government Central Press. pp. 230—236.
- Taylor, Georg P. (1902). The Coins Of The Gujarat Saltanat. Vol. XXI. Mumbai: Royal Asiatic Society of Bombay.
- Satish Ch. Misra: Muzaffar Shah, the Founder of the Dynasty of the Sultans of Gujarat. In: Proceedings of the Indian History Congress. Vol. 23, Pt. I (1960), S. 163—167.