Мудзю Докйо (*無住道曉, 1 січня 1227 — 9 листопада 1312) — середньовічний японський буддистський чернець, письменник, філософ періоду Камакура.

Мудзю
яп. 無住
Ім'я при народженні Докйо
Народився 1 січня 1227(12270101)
Помер 9 листопада 1312
Країна Японія
Національність японець
Діяльність чернецтво
Відомий завдяки письменник
Конфесія буддизм
Рід Рід Кадзівара

ЖиттєписРедагувати

Походив з самурайського роду Кадзівара, доводився родичем військовикові Кадзівара Каґетокі. Народився у 1227 році. Замолоду хворів на бері-бері, тому рідня відмовилася від військової кар'єри для нього. Навчався у Камакурі. У 13 років (1239 році) поступив служкою до монастиря Дзюфуку. У 1241 році перебирається до вуйни в провінцію Сімоцуке, а наступного року — до родичів в провінції Хітаті.

У 1243 році в монастирі Хоон (належав до секти Тендай) в провінції Хітаті стає буддистським ченцем під ім'ям Ітієн («Єдність і повнота»). Близько 1248 року стає очільником монастиря Хоон, але відчув неспроможність керувати господарством, тому у 1253 році залишив монастир, ставши тонсей (відлюдником). При цьому змінив ім'я на Мудзю, тобто «Безпритульний». Після мандрів основними монастирями і святилищами Хонсю у 1260 році зупиняється в Кіото, де стає учнем ченця Енні.

У 1262 році оселився в монастирі Тьободзі в провінції Оварі. Невдовзі стає його очільником. багато зробив для розбудови Тьободзі, налагодивши гарні стосунки з впливовим родом Ямада. Звідси здійснював декілька паломництв до святих місць та інших монастирів. Водночас заснував декілька храмів, з яких найвідомішим є Торакудзі в Арідаґаві. У 1307 році відійшов від усіх справ. Помер у 1312 році.

ТворчістьРедагувати

Основним відомим твором є «Сясекісю» («Збірка піску і каменів»), що містить 134 розповіді (7 сувоїв) про відомих мудреців Індії, Китаю і Японії, перекази буддійських храмів і синтоїстських святилищ, повчальні історії з життя володарів, придворних чиновників, жерців, ченців, воїнів і посполитих. Мудзю супроводжує розповіді своїми міркуваннями про мудрість і дурощі, пороки і чесноти, про завдання людини в земному житті і про його порятунок. На різних прикладах він показує, наскільки важливо зберігати різноманіття навчань, обрядів, вірувань, щоб кожна людина могла знайти собі відповідне керівництво для повсякденного життя. Кожну розповідь автор починає з якогось конкретної події з життя своїх сучасників або з колишніх часів, але, продовжуючи розмову, переводить її на мову буддійської вченості, звертається до праць японських, індійських і китайських наставників, і часто дає самобутнє тлумачення їхнім теоріям стосовно до обговорюваної нагоди.

Ця збірка є одним з найважливіших джерел з історії філософської думки Сходу в її практичному застосуванні. Продовжує й розширює традицію буддистських повчальних оповідань сецува.

Іншим доробком є автобіографічна праця «Дзодансю» («Збірка різних бесід», 1305 рік).

ДжерелаРедагувати

  • Morrell R.E. Sand and Pebbles (Shasekishū) The Tales of Mujū Ichien. A voice for Pluralism in Kamakura Buddhism. NY., 1985
  • Adolphson M.J. The Gates of Power: Monks, Courtiers and Warriors in Premodern Japan. Honolulu 2000