Відкрити головне меню
Рукопис Корану, що написаний шрифтом Мугаккак

Шрифт Мугаккак — один із шести основних стилів арабської каліграфії[1]. Арабське слово (араб. محقَّق‎ — muḥaqqaq) означає «досконалий» або «ясний», і спочатку його вживали, щоб позначити довершений зразок каліграфії[2].

Часто цей шрифт використовували, щоб скопіювати maṣāḥif (в однині muṣḥaf, тобто окремі аркуші текстів Корану). Його вважали одним із найпрекрасніших стилів письма і, водночас, найбільш непіддатливих для досконалого відтворення[3]. Найбільшого поширення Мугаккак набув у епоху Мамелюків(1250–1516/1517)[4]. В Османській імперії його поступово витіснили такі шрифти, як Сулюс і Насх; від 18 століття і дотепер його вжиток переважно звівся до Басмали в орнаментальних написах Гілія[5].

Найпершу згадку про muḥaqqaq можна знайти у книзі Кітаб аль-Фіхріст, автором якої є Ібн аль-Надім, а теперішнього свого значення, як стилю письма, цей термін набув ймовірно від початку епохи Аббасидів[6]. Майстри каліграфії, такі як Ібн Мукла та Ібн аль-Бавваб зробили значний внесок у розвиток цього та інших шрифтів, а також визначили його правила і стандарти в рамках ісламської каліграфії[7].

ПриміткиРедагувати

  1. John F. A. Sawyer, J. M. Y. Simpson, R. E. Asher (eds.), Concise Encyclopedia of Language and Religion, Elsevier, New York 2001, ISBN 0-08-043167-4, p. 253.
  2. Mansour, 139–140.
  3. Mansour, 30.
  4. Mansour, 278
  5. Mansour, 187.
  6. Mansour, 91.
  7. Mansour, 20.

ЛітератураРедагувати

  • Nassar Mansour (author), Mark Allen (ed.): Sacred Script: Muhaqqaq in Islamic Calligraphy, I.B.Tauris & Co Ltd, New York 2011, ISBN 978-1-84885-439-0

ПосиланняРедагувати