Мочалов Олександр Ігорович
Олекса́ндр І́горович Моча́лов (28 лютого 1978 — 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
Мочалов Олександр Ігорович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 28 лютого 1978 Гавана, Куба |
Смерть | 29 серпня 2014 (36 років) Іловайськ |
Поховання | Полтава |
Alma Mater | Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця |
Псевдо | Віва |
Військова служба | |
Роки служби | 2014 |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
![]() |
Життєвий шлях
ред.Народився 1978 року на Кубі в місті Гавана — батько служив в обмеженому радянському контингенті, дружина рушила за чоловіком. У віці 1,5 років Сашко з батьками оселився в Полтаві. 1995 року закінчив полтавську ЗОШ № 38; 2002-го — Харківський державний економічний університет. Проживав в місті Полтава від 1992 року; працював аварійним комісаром, останнім часом — майстром-консультантом відділу сервісу приватного підприємства.
В часі війни від червня 2014 року доброволець — розвідник-санітар, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Віва».
До батальйону пригнав із Полтави позашляховик з кузовом — щоб встановити кулемет та мати змогу вивозити поранених. Брав участь у звільненні Попасної. 24 серпня підрозділ Мочалова перекидається до Іловайська на посилення позицій. Потрібен був водій і Сашко поїхав на допомогу своїм побратимам.
Загинув 29 серпня під час виходу з оточення — за 8 км на південь від Іловайська. Там само загинув «Кейн». Вантажний автомобіль, в кузові котрого Олександр вибирався із оточення, потрапив під обстріл, вижили лише четверо — ті, хто сидів біля заднього борту — їх з автівки викинуло вибуховою хвилею. Олександр відстрілювався, намагався безуспішно завести автівку. Поповз з ліками в напрямі Іловайська, терорист дострелив у скроню.
Похований як невідомий захисник України у Дніпропетровську. 6 лютого 2015-го перепохований в Полтаві, центральне міське кладовище, Алея Героїв.
Без Олександра лишились батьки, 11-літня донька.
Нагороди та вшанування
ред.За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
- на фасаді полтавської ЗОШ № 38 встановлено пам'ятну дошку випускнику Олександру Мочалову
- відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
- нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) та занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради
- Іловайський Хрест (посмертно)
- орден «Лицарський хрест Добровольця» (посмертно)
- зарахований навічно в списки особового складу військової частини 3027
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 22
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
Галерея
ред.-
Меморіальна дошка
Примітки
ред.Джерела
ред.- Мочалов Олександр Ігорович [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Із Полтави на Небо через Іловайськ. Чотири історії про полтавських бійців [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] // zmist.pl.ua
- Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Полтавська обласна рада
- Український Меморіал
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |