Мота (острів)
Мота (колишній острів Цукрова голова(англ. Sugarloaf Island)) — острів у групі Бенкс на півночі Вануату. Його населення сьогодні близько 700 осіб — розмовляє мовою мота, яку християнські місіонери англіканської церкви використовували як лінгва франка в деяких частинах Меланезії.
| Мота | |
|---|---|
_Landsat.jpg) | |
| Географія | |
| 13°50′36″ пд. ш. 167°41′37″ сх. д. / 13.84333333336111060° пд. ш. 167.69380555558331025° сх. д.Координати: 13°50′36″ пд. ш. 167°41′37″ сх. д. / 13.84333333336111060° пд. ш. 167.69380555558331025° сх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Banks Islandsd |
| Площа | 9,5 км² |
| Довжина | 5 км |
| Ширина | 4,5 км |
| Найвища точка | 411 м |
| Країна | |
 Вануату | |
| Адм. одиниця | Провінція Торба |
| Населення |
683 осіб |
  Мота Мота (Вануату) | |
 | |
Назва ред.
Назва Мота є адаптацією місцевої назви M̄ota [ŋ͡mʷota]. Скорінні в інших мовах Торрес-Бенкс включають Mwotlap Am̄ot [aˈŋ͡mʷɔt], [1] Vera'a M̄ō'o [ŋ͡mʷʊʔɔ] і Vurës M̄ot [ŋ͡mʷɔt]. Усі вони походять від форми * mʷota в Proto-Torres-Banks, що стосується острова.[2] Форма, можливо, споріднена з протополінезійським * motu «острів», від протоокеанського * motus «відламаний, відокремлений».
Той самий корінь міститься в Мота-Лава, назві острова на північ від Моти ‒ етимологічно «велика Мота».
Географія ред.
Мота знаходиться 18 км на південь від Мота-Лава і 12 км на схід від Вануа-Лава, другого за величиною острова в архіпелазі Бенкс. Злегка овальний острівець має довжину 5 км і має площу 9,5 км².[3] Мота утворена згаслим базальтовим вулканом, який досягає висоти 411 м над рівнем моря в горі Таве. Острів оточений облямованим рифом, а його крутий берег ускладнює висадку з човнів.
Клімат на острові вологий тропічний. Середньорічна кількість опадів перевищує 3500 мм. Для Мота характерні часті землетруси та циклони.
Історія ред.
Мота для європейського світу була відкрита португальським мореплавцем Педро Фернандесом де Кіросом, який служив в іспанській експедиції 25 квітня 1606 року, і назвала її Nuestra Señora de la Luz (Богоматір Світла). [4]
Острів відомий тим, що його мовою використовували перші місіонери в Меланезії. Протягом більшої частини століття, починаючи з 1849 року, більшість викладання в класах і школах усіх видів, а також більшість молитов і гімнів від Ізабель у Соломонових островах аж до Пентекост у Вануату виконувалися мовою цього маленького острова. Деякі слова Мота все ще відомі на всьому Меланезійському архіпелазі, наприклад tasiu (брат, взяте тут у релігійному значенні «член братства», тобто Меланезійське Братство)
Англіканський місіонер, антрополог, а пізніше співробітник коледжу Вадхем Роберт_Генрі_Кодрінгтон, жив на Моті та опанував її мову. [5] Джон Колрідж Паттесон також межкав у селі Веверао. Перший меланезійський священик, отець Джордж Саравія, походив з Моти, і перші християнські хрещення, Євхаристія та Конфірмація були там. Зазвичай Мота вважається першим меланезійським островом, який став християнським, хоча місіонерська робота почалася на рік пізніше, ніж на Анейтіумі .
Населення ред.
683 особи проживають на Моті в прибережних селах навколо острова. Назви сіл: Liwotqei, Lotawan, Mariu, Tasmate, Garamal, Tuqetap і Veverao. Населення розмовляє мовою мота.
Усі люди Мота є християнами, англіканами Церкви провінції Меланезія. Великими днями святкування є дні святих церкви в кожному селі на острові. Однак кастом, тобто меланезійські традиції, все ще багато значить для жителів острова.
В даний час островом керує рада вождів, які обираються з кожного села. Існує школа Pasaleli Primary School, яка офіційно називається Panel School. На острові є амбулаторія, де живе медсестра, є доступ до телерадіо та громадського телефону. Існують також невеликі поселення народу Мота в Еспіриту-Санто, особливо в Лоревілко і затоці Тьортл, а також у Порт-Віла.
Список літератури ред.
- ↑ Entry Am̄ot in the online Mwotlap dictionary.
- ↑ See Codrington & Palmer (1885:92).
- ↑ UNEP Islands Directory. Архів оригіналу за 13 серпня 2012. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ Saint-Martin, M. Vivien de Nouveau dictionnaire de géographie universelle Paris, 1879-1895, vol III, p.1029.
- ↑ R. H. Codrington, The Melanesian Languages, Oxford 1885, cited K. J. Dover,Greek and the Greeks, Collected Papers, vol.1 Basil Blackwell, 1987 p.4.
Зовнішні посилання ред.
- Документи в Mota з проекту Кентербері
- O As Oraora n a n 1904 збірка пісень мотою.