Відкрити головне меню

Моніру Раваніпур (перс. منیرو روانی‌پور‎; 24 липня 1952, Бушер) — іранська письменниця. Дія більшості з її творів розгортається в південному Ірані. Її оповідання «Рана» (перс. رعنا‎) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی‎) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі[fa][1].

Моніру Раваніпур
منیرو روانی‌پور
Народилася 24 липня 1952(1952-07-24) (66 років)
Бушир
Громадянство Іран Іран
Діяльність письменниця
Мова творів перська
Жанр оповідання, роман

ЖиттєписРедагувати

Народилася в порту Бушер. Там само здобула початкову і середню освіту. Вивчала психологію в Ширазькому університеті[en], потім поїхала на навчання до США, де здобула диплом магістра за спеціальністю педагогіка в Індіанському університеті[2].

1981 року розпочала писати оповідання, а її перша книга «Канізу» (перс. کنیزو‎) вийшла друком у 1988 році[2]. Після цього написала багато оповідань і кілька романів. Оповідання «Рана» (перс. رعنا‎) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی‎) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі[fa].

На своїх заняттях з письменницької майстерності познайомилася з Бабаком Тахті[fa], сином Голамрези Тахті[fa], з яким незабаром одружилася. Мають сина також на ім'я Голамреза[3].

2000 року взяла участь у конференції "Іран після виборів"[fa], яка відбулась у Берліні[4]. За це її разом з іще шістнадцятьма учасниками переслідували в судовому порядку в Ірані за начебто антиіранську пропаганду.

2006 року стала однією з найперших прихильників кампанії «Один мільйон підписів[fa] за скасування дискримінаційних законів проти жінок» (перс. یک میلیون امضا برای تغییر قوانین تبعیض‌آمیز علیه زنان‎)[5].

2007 року разом із родиною переїхала на проживання до США.

ПриміткиРедагувати