Мойнакська ГЕС

Мойнакська ГЕС – гідроелектростанція у Казахстані. Використовує ресурс із річки Чарин, лівої притоки Ілі (басейн безсточного озера Балхаш).

Мойнакська ГЕС
43°06′07″ пн. ш. 78°46′48″ сх. д.
Країна	Казахстан
Стан	діюча
Річка	Чарин
Початок будівництва	1985
В експлуатації з	9 грудня 2011
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	2011 – 2012
Основні характеристики
Установлена потужність	300  МВт
Середнє річне виробництво	1027  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	522  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	2 Andritz
Кількість та марка гідрогенераторів	2 Харбінський завод електричних машин
Потужність гідроагрегатів	2х150  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам’яно-накидна/земляна
Висота греблі	94  м
Довжина греблі	515  м
ЛЕП	220
Власник	Самрук-Енерго/АК Бірлік
Мойнакська ГЕС
Мапа
Мойнакська ГЕС у Вікісховищі

В межах проекту річку перекрили кам’яно-накидною/земляною греблею висотою 94 метра та довжиною 515 метрів, на період будівництва якої воду відвели за допомогою тунелю довжиною 0,7 км з перетином 4,7х5 метрів. Гребля утримує витягнуте на 17 км водосховище з площею поверхні 10 км² та об’ємом 238 млн м³ (корисний об’єм 198 млн м³).

Зі сховища під правобережним гірським масивом прокладено дериваційний тунель довжиною 4,8 км з перетином 5,4х7,2 метра, який переходить у водовід довжиною 4,2 км з діаметром 4,5 метра. В системі також працює вирівнювальний резервуар висотою 270 метрів з діаметром 5 метрів та верхньою камерою.

Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Пелтон потужністю по 150 МВт, які використовують напір у 522 метра та повинні забезпечувати виробництво 1027 млн кВт-год електроенергії на рік

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.

Будівництво станції почалось ще в 1985 році, проте у 1992-му було призупинене з економічних причин. Роботи поновились у 2005-му та завершились введенням станції в експлуатацію на початку наступного десятиліття.