Моделі страхування ризиків на транспорті

Моделі страхування ризиків на транспорті розглядають процес страхування як операцію всередині страхової компанії, що полягає у перерозподілі фінансових ресурсів, зібраних від страхувальників і виплачуваних унаслідок настання страхових випадків або віддаються платежами за перестрахування.

Моделювання ризиків на транспорті підпорядковане фактично визначенню впливу дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) на настання страхового випадку. Крім того, моделювання розглядає особливості впливу ризику ДТП на настання страхового випадку у різних видах страхування:

Окремим застосуванням моделей страхування ризиків на транспорті є моделювання особливостей динаміки фінансових потоків, які впливають на формування страхових резервів страховиків [1].

Моделювання страхових ризиків на транспорті ред.

Найбільш проста модель страхування ризиків на транспорті може бути зведена до початкового фонду, який збільшується за кошти страхових премій та зменшується завдяки виплатам. Якщо Ut – це початковий фонд, Pt – страхові премії, а Ctстрахові виплати за проміжок часу t , тоді розмір фонду наприкінці цього проміжку часу становитиме:

Ut =U0 + Pt −Ct. Якщо вимоги по виплатах за цей проміжок часу будуть більшими за величину фонду, тоді можливості страховика здійснювати діяльність зі страхування транспортних ризиків стають неможливими. Якщо умовами виплат будуть:

  • вимоги виплат, незалежних у часі;
  • кількість вимог на виплати залежить лише від кількості часу;
  • повторні виплати у досить обмеженому часі неможливі або мізерні[1].

Якщо сукупність N однакових договорів транспортного страхування, діючих протягом року, а кількість вимог на виплату за проміжок часу dt становитиме μdt , тоді загальна кількість вимог на виплати буде μN = n . А процес набуття k вимог на виплати буде пуассонівським з ймовірністю:

 

Якщо S(x) – функція розподілу виплат за однією вимогою, то математичне очікування цієї величини становитиме:  

Для збалансованого договору страхування транспортних ризиків очікування виплат та премій прирівнюються. Отже, якщо π – величина премії, тоді можливе таке рівняння: π=μ*m, а загальна кількість платежів за рік становитиме: μ *N *m = n*m. У випадку заявки k виплат можна визначити функцію розподілу загальної суми виплат [2]:

 

Перемножуючи ці величини на відповідні ймовірності та підсумовуючи за k ,отримуємо функцію розподілу загальної суми виплат при страхуванні транспортних ризиків:  

Тоді стає можливим запис моделі страхування транспортних ризиків у такому вигляді: Ut =U0 + nm − x , де x – випадкова величина, визначена попереднім виразом.

При ймовірності того, що Ut ≥ 0 – страховик не збанкрутує, відповідна ймовірність того, що x ≤U0 + nm , дорівнює F(U0 + nm, n). Якщо бажаний рівень ймовірності незбанкрутування страховика у страхуванні транспортних ризиків фіксований та дорівнює 1−ε , то маємо рівняння:

1-ε=Pr{x≥U0+ nm}=  

Для нормальної роботи страховика у страхуванні транспортних ризиків необхідні додаткові витрати, що призводить до рівняння:

1−ε =F{U0+nm(1+λ ),n}.

Величина λ може бути знайдена з попереднього рівняння, але його реальне значення має бути на більш високому рівні, а це потребує удосконалення моделі. Тому що n залежить від λ та визначає конкурентність страховика у страхуванні транспортних ризиків. Якщо λ та ε несумісні, то виникає необхідність перестрахування у формі перевищення збитків, коли перестраховик виплачує за окремими вимогами при перевищенні певної величини за певним тарифом перестрахування. В результаті доходи знижуються, а функція F(*) змінюється завдяки вивільнення виплат понад межі перевищення, що визначається рівнянням:

1−ε=F^{M}*(Uo+nm*(1+λ)*(1−r),n),

де M визначає модифікацію розподілу F(*) шляхом скорочення розподілу однієї вимоги S(x) , а r – це частка у перестрахування.

Висновки ред.

Наведена математична модель страхування транспортних ризиків враховує не тільки особливості транспортної галузі, але й можливості процесу страхування та перестрахування, притаманні цій групі ризиків.

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. Шахов В.В., Медведев В.Г., Миллерман А.С. Теорія и управление рисками в страховании. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 224 с.
  2. Эндрюса Дж., Мак-Лоуна Р., Математическое моделирование– М.: Мир,1979. – 277 с.