Ми — наші гори (вірм. Մենք ենք մեր սարերը) — монумент на вершині пагорба біля траси, при в’їзді в столицю Нагірно-Карабаської Республіки — місто Степанакерт з боку Аскерана. В народі називається також «Дід та баба»[1] (вірм. Տատիկ-պապիկ, татік-папік).

Ми — наші гори
вірм. Մենք ենք մեր սարերը
2014 Stepanakert, Monument My i Nasze Góry (02).jpg
39°50′13″ пн. ш. 46°46′11″ сх. д. / 39.837083° пн. ш. 46.7698389° сх. д. / 39.837083; 46.7698389Координати: 39°50′13″ пн. ш. 46°46′11″ сх. д. / 39.837083° пн. ш. 46.7698389° сх. д. / 39.837083; 46.7698389
Країна Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Місто Степанакерт
Тип скульптура[d]
Автор проекту Саркіс Багдасарян
Дата заснування 1967 р.

Ми — наші гори. Карта розташування: Нагірно-Карабаська Республіка
Ми — наші гори
Ми — наші гори
Ми — наші гори (Нагірно-Карабаська Республіка)
CMNS: Ми — наші гори у Вікісховищі

Автор монумента — народний художник Вірменської РСР скульптор Саргіс Багдасарян. Пам'ятник побудований в 1967 році, представляє двох літніх людей — чоловіка і дружину — в народному одязі, виготовлений з октемберянського (армавірського) червонуватого туфу. Статуя не має постаменту, за задумом автора, це створює відчуття, що фігури вросли в гори, поріднилися з ними.

За повідомленням газети «Правда», монумент «є першим пам'ятником світу, побудованим на честь довгожителів» [2]. Як відзначає Шаген Мкртчян, посилаючись на публікації 1983 року, Нагірний Карабах називався «епіцентром довгожителів планети», тут проживало найбільша в СРСР кількість людей віком понад 100 років [3][4].

Монумент зображений на гербі Нагірно-Карабаської Республіки.

ПриміткиРедагувати

  1. Бегларян Ашот. Путешествие по Арцаху(рос.)
  2. Правда, 1976, 31 декабря (№ 365)(рос.)
  3. Нагорный Карабах, Баку, 1983, с.5(рос.)
  4. Бакинский рабочий, 1983, 10 февраля (№ 34)(рос.)