Михайло Ломоносов (науково-дослідне судно)

Науково-дослідне судно «Михаил Ломоносов» — радянське науково-дослідне судно (НДС), пароплав, побудований в Німецькій Демократичній Республіці на суднобудівельному заводі «Нептун-Верф[en]». Спущений на воду 3 листопада 1956. Науковий стаж НДС — 40 років, 35 років під прапором СРСР і 5 років під прапором України. На ньому здійснено 69 науково-дослідних рейсів в Атлантичний, Індійський і Тихий океани.

Основою проєкту були конструкторські розробки колективу вчених Морського гідрофізичного інституту АН СРСР (нині Морський гідрофізичний інститут НАН України) на чолі з В. В. Шулейкіним, технічне завдання на спорудження судна розробили співробітники відділу морських експедиційних робіт Президії АН СРСР під керівництвом І. Д. Папаніна.

Перше радянське НДС, на якому встановили керівну обчислювальну машину (КОМ) «Днепр»[1], згодом ЕОМ ЄС-1033 та запропонували автоматизовану систему збирання та обробки різнорідної океанографічної інформації.

Економічна криза на початку 1990-х років змусила судновласника МГІ НАН України здавати «Михаил Ломоносов» в оренду. 2 листопада 1992 відбувся останній 55-й (за прийнятою нумерацією, за загальною кількістю — 69-й) експедиційний рейс судна. Різкий спад економіки перевів на комерційні рейки практично всі судна МГІ та інших установ як НАН України, так і Держкомгео (Державний комітет України по геології і використанню надр). «Михаил Ломоносов» продовжував ходити на лінії Севастополь—Ялта—Новоросійськ—Стамбул ще 5 років, але 26 вересня 1997 повернувся з останнього комерційного рейсу і став на прикіл у Великому Інкерманському ковші. Наприкінці 1998 Президія НАН України вирішила продати його в Індію на брухт. 20 січня 1999-го судно прибуло на рейд Аланг, і 23 січня його поставили на мілину для утилізації.

Джерела

ред.

Примітки

ред.