Митрофан Воронізькийсхимі Макарій) (*6 листопада 1623, Антилохово, Московське царство — †23 листопада 1703, Вороніж, Московське царство) — єпископ Руської Православної Церкви, перший єпископ Воронізький. Прославлений у лику святих 25 червня 1832 року.

святитель Митрофан Воронізький

Митрофан Воронезький благословив царя Петра Першого на будівництво російського військового флоту та Азовський похід. На похоронах єпископа Петро Перший особисто виносив його труну.

Життєпис ред.

Майбутній святитель народився під іменем Михайло в родині православних священиків. Про це свідчить його власний синодик, який дійшов до нашого часу[1].

Батьки святителя Митрофана належали до духовного звання, за словами самого святителя, «я народився у світ цей від благочестивих батьків і вихований ними в непорочному благочесті Східної Церкви, у православній вірі».

Був одружений, мав сина Івана.

В сорок років Михайло став удівцем. В 1663 році був пострижений у чернецтво з іменем Митрофан у Золотниківській пустині на честь Успіння Божої Матері. Митрофан був відомий строгим чернечим життям і вже у 1665 році на прохання братії Яхромського Косьмина монастиря був поставлений ігуменом цієї обителі. Під час його настоятельства у монастирі був побудований новий Спаський храм, котрий був забезпечений всім необхідним церковним начинням.

З 1675 року святитель Митрофан став настоятелем Унженського Свято-Троїцького монастиря, котрим опікувався царський дім Романових. Під його керівництвом і в цій обителі був побудований новий храм - кам'яний Благовіщенський з трапезною і колокольнею — освячений у 1680 році.

В 1677 році за дорученням Патріарха Якима настоятель Митрофан обстежив храми у ветлужських селах, а також заміняв у храмах Галича і Юрієвця Поволжського з повітами стародруковані богослужбові книги на нові. В 1680 році одночасно з настоятельством в Унженському монастирі, він був призначений десятильником — керівником Унженської десятини, у склад котрої входили 94 храми.

Микола Олександрович Мотовилов, відомий як служка отця Серафима Саровського у своїй книзі "Записки Миколи Олександровича Мотовилова, служки Божої Матері і преподобного Серафима"[2] згадує деякі обставини канонічного прославлення святителя Митрофана. Зокрема він пише, що за його участю була переписана набіла і подана імператору повна служба святителю Митрофану, а також створений повний життєпис святителя. При цьому, посилаючись на слова митрополита Антонія, Микола Мотовилов звертає увагу, що у справі відкриття мощей і прославленні святителів Митрофана Воронізького і Тихона Задонського дуже допоміг Олексій Олександрович Павлов, чиновник при обер-прокурорі Священного Синоду, зять генерала Олексія Єрмолова.

Джерела ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 23 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 23 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)