Мечебилівська волость
Мечебилівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Ізюмського повіту Харківської губернії з центром у слободі Мечебилова.
| Мечебилівська волость | ||||
| Центр | Мечебилова | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 29 366 (1885) | |||
| Населення | 5279 осіб (1885) | |||
| Густота | 16.5 осіб / км² | |||
Станом на 1885 рік складалася з 15 поселень, 17 сільських громад. Населення — 5279 осіб (2773 чоловічої статі та 2506 — жіночої), 831 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 8093 | 6657 |
| Приватної власності | 20913 | 11633 |
| Іншої власності | 360 | 350 |
| Загалом | 29366 | 18640 |
Основні поселення волості:
- Мечебилова — колишня державна слобода при річці Бритай за 50 версти від повітового міста, 1152 особи, 198 дворових господарств, православна церква, 2 лавки, 2 ярмарки на рік.
- Дмитрівка (Дмитрієнка) — колишнє власницьке село при річці Берека, 303 особи, 35 дворових господарств, православна церква, 2 лавки.
- Княжий Лиман — колишнє власницьке село при річці Берека, 586 осіб, 134 дворових господарства, православна церква, лавка.
- Семенівка — колишнє державне село при річці Бритай, 1087 осіб, 172 дворових господарства.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:
- слобода Мечебилова — 2051 мешканець;
- слобода Семенівка — 1371 мешканець.
Старшиною волості був Дмитро Микитович Киященко, волосним писарем — Костянтин Степанович Кулькін, головою волосного суду — Мусій Іванович Чалий.
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Примітки ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |