Меттій Фуфетій (лат. Mettius Fufetius; ? — 670-ті до Р. Х.) — напівлегендарний диктатор Альба-Лонги, який, відповідно до римської міфопоетичної традиції, був обраний після смерті царя Гая Клуілія, що помер після початку війни між Римом та Альба-Лонгою. Після того, як замість великої битви доля міст була вирішена боєм між Гораціями та Куріаціями, Альба-Лонга підкорилася Риму та уклала з ним військовий союз. Після цього Меттій таємно підштовхував міста Веї та Фідени піти війною проти Риму. Після початку війни він не вступав до бою, очікуючи на мить, коли стане зрозумілим переможець. Після перемоги Риму за зраду його було страчено, а Альба-Лонгу — зруйновано.

Меттій Фуфетій
Mettius Fufetius
Меттій Фуфетій
Меттій Фуфетій
Диктатор Альба-Лонги

Попередник: Гай Клуілій (як цар Альба-Лонги)

Дата народження: 8 століття до н. е.
Місце народження: Стародавній Рим
Дата смерті: 670-і роки до Р. Х.
Місце смерті: під Фіденами

Джерела та згадки в античних творах

ред.

Постать Меттія Фуфетія, як і постаті більшості діячів царської епохи, є напівлегендарною. Основні свідчення про біографію Меттія Фуфетія містяться у Тіта Лівія в його «Ad urbe condita» та Діонісія Галікарнаського в «Римських стародавностях». Його постать також неодноразово фігурує в римський поезії, наприклад, у Квінта Еннія в його «Анналах»[1] та Вергілія в «Енеїді»[2].

Біографічні відомості

ред.

За Лівієм, після приходу в 671 році до Р. Х. до влади в Римі третього царя Тулла Гостілія, Тулл почав шукати привід для війни із сусідами, будучи незадоволеним тим, що за часів правління його попередника, Нуми Помпілія Рим не вів жодної війни. Такий нагода випала, коли римляни вкрали скот з альбанських луків, а альбанці — з римських. Ця подія стала casus belli[3]. Обидві сторони почали готуватися до війни, після її початку в альбанському військовому таборі помирає цар Клулій, замість нього обирають диктатором Меттія Фуфетія. Коли армії сходяться до битви, Меттій пропонує Нумі вирішити долю міст «без більшої біди, без більшого кровопролиття з обох сторін»[4][5]. Обидві сторони домовляються про те, що долю міст вирішть поєдинок між трьома братами Гораціями та трьома братами Куріаціями, далекими родичами, які належали до різних сторін. Після перемоги Горацієв, що, за Лівієм, належали до римського стану, Альба-Лонга підпадає під залежність від Риму[6]. Метій Фуфетій, незадоволений цим, намагається підштовхнути інші міста піти війною проти Риму. Війну починають римська колонія Фідени та етруське місто Веї. Коли зішлися армії, альбанці, що стояли на правому фланзі, діяли нерішуче, не бажаючи вступати в битву, пока не стане відомим переможець. Не дивлячись на фактичну зраду альбанців, римляни перемогають. На наступний день після перемоги повинна відбутися церемонія очищуючого жертвоприношення, на яку збираються дві армії. На ній обеззброєні альбанці стають у центрі, їх оточують озброєні римляни. Тулл Гостілій звинувачує Меттія Фуфетія в зраді та оголошує про намір переселити усіх жителів Альба-Лонги до Риму, давши їм права громадянства. Після цього Меттія Фуфетія стратили, прив'язавши до двох колісниць та розірвавши між ними[7][8]. Діонісій Галікарнаський характеризує його наступним чином: «і на війні невмілий полководець, і у справі збережання миру муж ненадійний»[9].

Наукові інтерпретації та значення

ред.

Так як Меттій Фуфетій є напівлегендарною постаттю, що відноситься до римської міфопоетичної історії, та єдиними джерлами, які свідчать про цю персону, є римські історики, його справжня біографія не може бути з'ясована. Але його легендарний життєпис є цінним історичним джерелом, що містить в собі свідчення щодо сакральних, міфологічних, юридичних, лінгвістичних та інших аспектів історії Давнього Риму. Наприклад, Джон Д. Нунан вважає, що версія легендарної біографії, наведена Лівієм містить в собі факти щодо ритуальних практик жертвоприношень та норм права царського періоду[10]. Жорж Дюмезіль вбачає у легенді про Фуфетія індоєвропейське коріння, пов'язуючи її з індійською легендою про демона Намучі. В цій легенді демон (асура) Намучі уклав пакт про ненапад із Індрою, який він порушив, напавши на Індру й віднявши в нього сили та здоров'я. За допомогою богів Ашвинів та Сарасваті Індра виліковується та повертає сили й вбиває Намучі, не порушуючи при цьому сам пакт[11]. Жан Гаже, в свою чергу, висловив припущення, що «Меттій Фуфетій» є не власним іменем, а титулом правителів Альба-Лонги[12].

Примітки

ред.
  1. Енній, Аннали, 138
  2. Вергілій, Енеїда, VIII, 642—645
  3. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, I, 22
  4. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, I, 23
  5. Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, ІІІ, 12-20
  6. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, I, 24-26
  7. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, I, 27-28
  8. Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, III, 23-30
  9. Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, III, 5, 3
  10. John D. Noonan: Mettius Fufetius in Livy. In: Classical Antiquity. Band 25, Nummer 2, 2006, S. 327—349.
  11. Heur et malheur du guerrier, Paris, Presses universitaires de France, 1969, pp. 33-42 : " Mettius Fuffetius et Namuci ".
  12. Gagé, Jean. Mettius Fufetius: un nom ou un double titre? Remarques sur les structures de l'ancienne société albaine // Revue historique de droit français et étranger. ser. 4. 53 (1975). pp. 201—224

Література

ред.
  • Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, I
  • Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, ІІІ
  • Gagé, Jean. Mettius Fufetius: un nom ou un double titre? Remarques sur les structures de l'ancienne société albaine // Revue historique de droit français et étranger. ser. 4. 53 (1975).
  • John D. Noonan: Mettius Fufetius in Livy. In: Classical Antiquity. Band 25, Nummer 2, 2006.
  • Heur et malheur du guerrier, Paris, Presses universitaires de France, 1969, pp. 33-42 : " Mettius Fuffetius et Namuci ".
  • Hendrik Simon Versnel. Sacrificium Lustrale: The Death of Mettius Fufetius (Livy 1, 28). Nederlands Instituut, 1975.
  • Marie Delcourt, " Romulus et Mettius Fufetius ", Hommages à Georges Dumézil, Bruxelles, coll. Latomus XLV, 1960, pp. 77-82.
  • Friedrich Münzer: Mettius Fufetius. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VII,1, Stuttgart 1910, Sp. 197 f.

Посилання

ред.