Метанові сипи — метанові факели-просочування через дно морів, океану.

Сипи Атлантичного океану.

Загальний описРедагувати

Метанові сипи належать до так званих «холодних просочувань» (англ. cold seeps).

Географія розповсюдження районів зі сприятливими умовами (температура / тиск) існування газогідратів метану величезна. За попередніми оцінками в газогідратах в умовах вічної мерзлоти міститься до 4 × 1011 тонн вуглецю[1]. Оцінки російських геологів на два порядки вище[2]. Вважають, що морські райони газогідратних покладів (метанові сипи) більш поширені в порівнянні з наземними і містять близько 1,1 × 1013 тонн вуглецю. Газогідрати являють собою тверді снігоподібні структури, в яких гази укладені в кристалічну решітку води при високому тиску і низькій температурі — так звані клатрати. У 1 м3 ідеального метанового газогідрату може міститися до 170 м3 газу[3].

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. MacDonald, G.J. (Ed.) (1982) The long-term impacts of increasing atmospheric carbon dioxide levels. Ballinger, Cambridge, Mass., USA, 252.
  2. Dobrynin V.M, Korotaev Y. P., Plyushev D. V. Gas hydrates: a possible energy resource // Long term Energy Resources. / Ed. R. G. Meyer. — Pitman, Boston, Mass, 1981. — P. 727–729.
  3. Kvenvolden K.A. (1987) World-wide occurences of marine gas hydrates: implication for future atmospheric methane concentrations. 193rd ACS National Meeting, Division of Geochemistry. Denver, Colorado. N 27.

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Шнюков Є. Ф. та ін. Газовый вулканизм Черного моря. — К.: Логос, 2013. — 384 с.