Мейманд (перс. ميمند‎, також романізовано Maymand, Maymand, Meimand і Maimand) — село, яке знаходиться у Меймандському дегестані, Центрального дегестану, Керманського остану, Іран. За переписом населення 2006 року, населення села становило 673 жителів (181 сімей).[2]

Мейманд
Мейманд [1]
Світова спадщина
Maymand village.jpg
Мейманд
30°13′ пн. ш. 55°22′ сх. д. / 30.217° пн. ш. 55.367° сх. д. / 30.217; 55.367
Країна Flag of Iran.svg Іран
Тип культура
Критерії v
Об'єкт № 1423rev

CMNS: Мейманд у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Мейманд — стародавнє село, яке розташоване поблизу міста Шахр-е-Бабак у провінції Керман, Іран. Мейманд вважається першим людським поселенням на території Іранського нагір'я, що сягає 12000 років. Багато жителів мешкають у 350 вручну викопаних будиночках серед скель, деякі з яких були заселеними ще 3000 років тому. У селі були знайдені кам'яні гравюри, вік яких налічує приблизно 10000 років, а вік гончарних виробів — приблизно 6000 років, що свідчить про довгу історію поселення на місці села.

Існує дві теорії щодо історії цих поселень.[3] Згідно з першою теорією, це село було побудоване групою арійських племен приблизно 800—700 років до н.е. і одночасно у часи розквіту держави Мідія. Не виключено, що скельні споруди Мейманду були побудовані для релігійних цілей. Шанувальники Мітри вірили, що сонце непереможне, тому вони вважали гори священними. Таким чином, каменярі і архітектори Мейманду використовували свої увірування для будівництва своїх помешкань. На основі другої теорії село бере свій початок у другому чи третьому столітті A.D. В епоху Аршакуні різні племена Південного Кермана мігрували в різні напрямки. Ці племена знаходили підходящі місця для життя і оселялися на цих територіях, будуючи укриття, які з часом були перебудовані у будинки. Існування місця, відомого як фортеця Мейманд, поблизу селища, в якому було знайдено понад 150 осуаріїв (місць для зберігання кісток) сасанідського періоду, посилює цю теорію.

Життя у МеймандіРедагувати

Село розташоване в аридній кліматичній зоні і зрошується кяризом. У напівзасушливій місцевості ростуть фісташкові та дикі мигдалеві дерева. До фауна рівнини Мейманд належать пустельні тварини, такі як змії, крокодили, їжаки та черепахи. У горах живуть олені, леопарди, вовки, лисиці, зебри, козероги та різні види птахів.[4]

Приблизно 140 жителів села є напівкочовиками, які живуть землеробством, тваринництвом та займаються ремеслом. Літні притулки пастухів — капари і гамбехи, побудовані у вигляді круглих кам'яних будинків з дерев’яними дахами у формі конуса.[5] Інші печерні будинки побудовані у формі терас у чотири-п’ять рівнів. Вони складаються з декількох кімнат 16-20 м², посередині яких розташована піч.[6] Частини села є музеєм і відкрита для відвідувачів.

Умови життя у селі Мейманд суворі через посухи і високі температури влітку та дуже холодні зими. Місцева мова містить багато слів стародавніх мов: середньоперської мови та письма Пахлаві.[7]

Міжнародне визнанняРедагувати

У 2005 році Мейманд отримав Міжнародну премію імені Меліни Меркурі за досягненння з охорони і управління культурними ландшафтами (приблизно $20,000).[8]

4 липня 2015 року село Мейманд було додано до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.[9]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Перепис населення Ірану, 1385 (2006) (Excel). Ісламська Республіка Іран. Архів оригіналу за 2011-11-11. 
  3. Siamak Hashemi, 2013, The Magnificence of Civilization in Depths of Ground (A Review of Underground Structures in Iran – Past to Present), Shadrang Printing and Publishing Co., Tehran.
  4. Artikel auf payvand.com
  5. Artikel zum Unesco-Preis 2005 und Artikel auf payvand.com
  6. Maymand Village 2019 Tourist Attraction in Shahr-e-Babak, travel to iran, Visit Iran. itto.org | Iran Tourism & Touring. Процитовано 2019-11-07. 
  7. میمنـــد
  8. http://whc.unesco.org/en/activities/511
  9. http://whc.unesco.org/en/news/1314/