Мезовірш
Мезовірш (від грец. μέσος — «середній» та лат. versus — «повтор, поворот»), також мезостих (від грец. μέσος — «середній» та грец. στίξ (στιχός) — «віршовий рядок») — вірш, у якому серединні літери приховують певне слово або речення, розглядається як різновид акростиха. Як правило, закодоване слово чи речення у мезовірші складене певними за порядком літерами, читати які слід по вертикалі зверху вниз або навпаки. Рідше, закодоване слово може бути утворене поєднанням двох сусідніх слів у рядку. В новітній українській поезії мезовірш вживають рідко.
Приклад мезовірша, у якому закодоване ім'я Людмила:
|
Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила І гарна ти, що й кращої нема, І між людьми ласкавіша всіма, Нехай же буду я твоїм поетом: Я з Музою — зберем ми сили всі, І впевним люд ми лагідним сонетом, Що вмієм віддавати честь красі! |
|
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Словник іншомовних слів [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / за ред. О. С. Мельничука. — 2-е видання. — Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1985. — 966с.
Посилання ред.
- Мезовірш // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 22.