Медіа конвергенція

Конвергенція в медіа (від лат. Convergo — «зближаю») — процес в сучасній медіаіндустрії, що почався в другій половині 1990-х рр., Коли ЗМІ стали створювати свої версії в Інтернеті. Процес медіаконвергенції безпосередньо пов'язаний з технічними досягненнями в області передачі інформації, можливістю зберігати і передавати текстову, аудіо- та відеоінформацію в цифровому вигляді і заснований на принципі крос медійності — одноразовому виробництві контенту і багаторазовому його тиражуванні на різних медіаплатформи. Процес медіаконвергенції супроводжується змінами, пов'язаними з організацією роботи співробітників і новою організацією робочого простору, новими вимогами до підготовки матеріалів, появою нових відділів і посад. Коли ми говоримо про конвергенції на медіаринку, це перш за все відноситься до паперових ЗМІ, які шукають нові способи розширення своєї аудиторії. Канали передачі інформації, між якими можлива конвергенція.

Історія

Термін вживається в різних природних і гуманітарних науках. Ґрунтуючись на даному значенні поняття конвергенція, на заході в науці філософії та соціології в 50-х роках минулого століття почали використовувати термін конвергенція в громадській та політичній сфері. Дотримуючись розвитку науково-технічного прогресу, вони висунули думку про повільне згладжування основних відмінностей між капіталістичним і соціалістичним товариствами. Ключовим фактором, який за припущенням американського вченого У. Ростоу та голландського вченого Я. Тінбіргена, сприяв розвитку конвергенції ідеологічно протилежних суспільних формацій, послужила революція в науково-технічній сфері. У зв'язку з цим по новому на процес конвергенції глянули і соціологи. У 1962 р, книга американського дослідника-соціолога Деніела Белла «Кінець ідеології», внесла великий внесок у розвиток теорії суспільно-політичної конвергенції. У своїй роботі Белл привів вагомі доводи, які змогли зміцнити його концепцію постіндустріального суспільства, висунуту ним раніше, висновком про розвиток нового суспільного типу людей. Як вважає сам Д. Белл, це суспільство в своїй діяльності спиратиметься на результати науково-технологічної революції і інформаційну індустрію — укупі вони формують майбутню основу майбутньої економіки. В подальшому ідея Д. Белла, про інформаційне суспільство розвивалася і послужила своєрідним містком до подальших концепцій та уявлень про інформаційне суспільство, конвергенція була переосмислена і сприйнята в новому контексті. Починаючи з 70-х років минулого століття, цей термін все частіше стали застосовувати з метою позначення інтеграції інформаційних і комунікаційних технологічних пристроїв (комп'ютерів, телефонів, телевізорів). Наступний етап розвитку терміна «конвергенція», доводиться на 80-і роки, в ході полеміки про дерегулювання телекомунікаційного ринку в США і мовного ринку в Західній Європі. Але по справжньому активно конвергенція почала розвиватися лише в 1990-х роках, цьому сприяло швидке розвиток Інтернет-технологій. Інтернет дуже швидко увійшов в повсякденне життя багатьох мільйонів людей, що дало новий поштовх в розвитку конвергенції, і додало обговорення цієї проблеми широкий практичний сенс.

В даний час спостерігається процес конвергенції всіх форм представлення інформації в мовних інтернет-каналах. В Інтернеті на подібних сайтах користувач отримує доступ до інформації, яка відповідно до теми розсортована в різні вікна або смислові блоки: відео- та аудиоінформация, графіка та текст. При цьому загальне інформаційне навантаження динамічно розподіляється за різними формами відповідно до найбільш ефективних впроваджень кожної.

З 2000 року в Інтернеті спостерігається зростання ресурсів, які вживають всі мультимедійні можливості в рамках одного ЗМІ. Це дає можливість одному ЗМІ виступати в ролі телевізійного або радійники, а також друкованого або ілюстративного видання одночасно. Конвергенція всіх видів ЗМІ на основі мережі «Інтернет» привела до появи нових форм інтернет-сайтів — інтернет-каналів, доступ до Яким можливий тільки через Інтернет.

Етапи розвитку медіаконвергенції

Процес медіаконвергенції включає два основних етапи розвитку.

I етап процесу медіаконвергенції призводить до

1. Злиття за допомогою оцифровки змісту різних ЗМІ з інтернет-платформою. Газети вперше стали поширювати контент, використовуючи новий канал поширення інформації — Інтернет. Інтернет-версії газет в цей час — повна копія матеріалів друкованої версії.

2. Злиття раніше різних форм ЗМІ (преса, радіо, телебачення) на базі інтернет-платформи, що досягається за допомогою оцифровки змісту і дозволяє одночасно використовувати текстову, графічну, аудіо- та відеоподачі інформації. Сьогодні практично всі ЗМІ в світі пройшли ці дві фази першого етапу. У газет можуть виникнути фінансові труднощі, пов'язані з розвитком своєї власної команди журналістів, що створюють відеоконтент для вебсайту. Можуть (але не обов'язкові) відбуватися зміни в організації робочого простору. Від журналістів найчастіше не вимагають вміння однаково добре готувати текстові, аудіо-, відеоматеріали, однак в більшості випадків необхідно вміти оперативно готувати матеріали для інтернет-версії. На цій фазі в більшості випадків з'являється нова посада — редактор інтернет-версії, можливо, деякі журналісти починають спеціалізуватися на підготовці матеріалів тільки для інтернет-версії.

3. Злиття за допомогою оцифровки змісту друкованих ЗМІ не тільки з інтернет-, але і з мобільного, PDA-, е-paper-, kindle -платформи, що дозволяє поширювати контент, використовуючи додаткові медіаплатформи. На цьому процес медіаконвергенції може зупинитися, причиною часто є законодавство в області перехресного володіння ЗМІ. Перший етап пройшли сьогодні дуже багато ЗМІ в усьому світі. Зміни в організації робочого простору на даній стадії можливі, але не обов'язкові.

II етап процесу медіконвергенціі сприяє

1. Злиття раніше різних ЗМІ (а можливо й інших галузей медіабізнесу) на базі одного ЗМІ (як правило, на базі друкованого засобу масової інформації). Результатом такого злиття часто стає поява конвергентної (мультимедійної) редакції.

2. А також:

1) об'єднання редакції газети (і додатків), сайту з мовним ресурсом — телеканалом або радіостанцією (можливо, з фотослужбою, відділами продажів і реклами);

2) об'єднання редакції газети з її інтернет-версією і всілякими додатками з телеканалом і радіостанцією (і можливо фотослужбою, відділами продажів і реклами).

На даному етапі процесу конвергенції сьогодні знаходяться деякі ЗМІ.

Конвергенція в масовій культурі

Саме медійні технології створення, логістики та інтеграції мультимедійного контенту в даний час є основою для формування стратегій розвитку різних сфер масової комунікації (журналістики, реклами і PR). І тут виникає цілий ряд проблем: від зміни статусу аудиторії в процесі медіапотребленія, до переходу на новий рівень професійної підготовки фахівців медіасфери. Під впливом процесу конвергенції відбувається перехід від використання мономедійних мовних платформ і медіапродуктів до мультимедійних продуктів і, що особливо важливо, багатоцільовим цифровим порталам ЗМІ. Медіапідприємство для споживача розробляють «не тільки готові медіапродукти, але і параметри вибору мультінаправленних ланцюгів комунікації, створюючи при цьому взаємодіє мультимедійну середу виробника і споживача».

Таким чином, сучасна інформаційне середовище викликала до життя «новий тип комунікації, механізмом здійснення якої стає та преса, яка йде по шляху злиття комунікативних практик і не уникає взаємодії з рекламою і PR». Завдяки злиттю комунікативних практик і наявності PR-матеріалів керівництво компанії інформує персонал про новини, плани, а також встановлює контакти з потенційними клієнтами, інвесторами, партнерами.

Джерела

• http://stud.com.ua/55887/zhurnalistika/visnovok [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• http://www.history-journal.ru/index.php?request=full&id=75 [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.]