Вікіпедія

Мацуката Масайосі

японський політик

Мацуката Масайоші (яп. 松方正義, まつかたまさよし; 23 березня 1835 — 2 липня 1924) — японський політик і державний діяч, фінансист. 4-й і 6-й прем'єр-міністр Японії (6 травня 1891 — 8 серпня 1892, 18 вересня 1896 — 12 січня 1898). 1-й, 3-й, 5-й, 8-й міністр фінансів (1881—1892, 1896, 1896—1898, 1898—1900), 8-й міністр внутрішніх справ (1880—1881, 1892), міністр печатки (1917—1922). Організатор валютної реформи, засновник Національного банку та золотого стандарту Японії. Герцог, ґенро. Кавалер британського Ордену святого Михайла і святого Георгія. Псевдонім — Кайто[6].

Мацуката Масайоші

Мацуката Масайоші в похилому віці
Період Едо • Мейджі
Народився 23 березня 1835 (Каґошіма, Сацума-хан)
Помер 2 липня 1924 (Токіо) (89)
Дитяче ім'я Кіндзіро́[1]
Доросле ім'я Сьо́саку[2]
Саннодзьо́[3]
Ітіро́[4]
Суке́дзаемон[5]
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Сацума-хан
Ранги 1-й молодший
Титули герцог, ґенро
Посади прем'єр-міністр Японії
(1891—1892, 1896—1898)
міністр внутрішніх справ
(1880—1881, 1892)
міністр печатки (1917—1922)
міністр фінансів
(1881—1892, 1896—1900)

Біографія ред.

Мацуката Масайоші народився 23 березня 1835 року в містечку Каґошіма південнояпонського автономного уділу Сацума-хан, в самурайській родині. Протягом 1852—1859 років він займав посаду писаря сацумської поліції[7]. 1860 року Мацайосі одружився із Кавакамі Масако[8], а 1862 року вирушив разом із володарем Шімадзу Тадайосі до Кіото та Едо[9].

1866 року Масайоші призначили завідувачем сацумського флоту[10]. Йому вдалося модернізувати і підвищити його боєздатність, закупивши новітню зброю і кораблі у Великої Британії. Масайоші також сприяв налагодженню контактів із антисьогунатівською опозицією в Японії і допомагав укладанню таємного союзу між Сацумою і Тьосю[9].

Після реставрації Мейджі 1868, Масайоші увійшов до складу новоствореного Імператорського уряду і керував воєнними діями урядових військ на Кюсю. Він займав посади голови штабу Імператорських військ Кюсю[11], головного судді Наґасакі[12] та голови префектури Хіта. 1871 року Масайоші призначили тимчасовим старшим заступником голови Міністерства фінансів і тимчасовим головою Податкової адміністрації. Згодом він очолював відділи сприяння промисловості та сільського господарства Міністерства внутрішніх справ[9].

1880 року Масайоші посів крісло голови Міністерства внутрішніх справ, а 1881 року паралельно зайняв посаду міністра фінансів. На чолі фінансового відомства він здійснив ряд реформ, спрямованих на упорядкування валютної системи та збільшення обороноздатності країни. Ці реформи отримали назву «дефляція Мацукати»[13]. Міністру вдалося покінчити з інфляцією, але його курс спричинив падіння цін, розорення селян і встановлення поміщицького землеволодіння[9].

1885 року Масайоші увійшов до складу першого кабінету Іто Хіробумі, в якому знову очолив Міністерство фінансів. Він монопольно утримував міністерський портфель до 1900 року, за винятком 5-річного урядування Окуми Сіґенобу. З 1888 року Масайоші паралельно посідав крісло міністра внутрішніх справ, а 1890 року був призначений депутатом Палати перів японського Парламенту[9].

Масайоші керував Японією на посаді прем'єр-міністра протягом 1891—1892 і 1896—1898 років. Він сприяв створенню власної фракції з числа знатних поміщиків та високопосадовців, які мали вплив на уряд та Імператорський двір. 1898 року Масайоші був нагороджений почесним званням ґенро, а 1903 року став членом Таємної ради при Імператорі Японії. 1917 року його призначили міністром печатки[9].

Мацуката Масайоші помер 2 липня 1924 року. До кінця свого життя він продовжував впливати на політичне життя країни[9].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ яп. 金次郎, きんじろう.
  2. ↑ яп. 正作, しょうさく.
  3. ↑ яп. 三之丞, さんのじょう.
  4. ↑ яп. 一郎, いちろう.
  5. ↑ яп. 助左衛門, すけざえもん.
  6. ↑ яп. 海東, かいとう.
  7. ↑ яп. 大番頭座書役, だいばんとうざしょやく）, дайбанто дзасьояку.
  8. ↑ яп. 川上満佐子, かわかみまさこ.
  9. ↑ а б в г д е ж Мацуката Масайоші // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  10. ↑ яп. 軍艦掛, ぐんかんがかり, ґункан-ґакарі.
  11. ↑ яп. 九州鎮撫使参謀, きゅうしゅうちんぶしさんぼう, кюсю тінбусі санбо.
  12. ↑ яп. 長崎裁判所参謀, ながさきさいばんしょさんぼう, наґасакі сайбансьо санбо.
  13. ↑ яп. 松方デフレ, мацуката дефуре.

Джерела та література ред.

Мацуката Масайосі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацуката Масайосі


  Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про політичного діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацуката_Масайосі&oldid=33375062