Вікіпедія

Мацуката Масайосі

японський політик

Мацуката Масайоші (яп. 松方正義, まつかたまさよし; 23 березня 1835 — 2 липня 1924) — японський політик і державний діяч, фінансист. 4-й і 6-й прем'єр-міністр Японії (6 травня 1891 — 8 серпня 1892, 18 вересня 1896 — 12 січня 1898). 1-й, 3-й, 5-й, 8-й міністр фінансів (1881—1892, 1896, 1896—1898, 1898—1900), 8-й міністр внутрішніх справ (1880—1881, 1892), міністр печатки (1917—1922). Організатор валютної реформи, засновник Національного банку та золотого стандарту Японії. Герцог, ґенро. Кавалер британського Ордену святого Михайла і святого Георгія. Псевдонім — Кайто[6].

Мацуката Масайоші

Мацуката Масайоші в похилому віці
Період Едо • Мейджі
Народився 23 березня 1835 (Каґошіма, Сацума-хан)
Помер 2 липня 1924 (Токіо) (89)
Дитяче ім'я Кіндзіро́[1]
Доросле ім'я Сьо́саку[2]
Саннодзьо́[3]
Ітіро́[4]
Суке́дзаемон[5]
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Сацума-хан
Ранги 1-й молодший
Титули герцог, ґенро
Посади прем'єр-міністр Японії
(1891—1892, 1896—1898)
міністр внутрішніх справ
(1880—1881, 1892)
міністр печатки (1917—1922)
міністр фінансів
(1881—1892, 1896—1900)

Біографія

ред.

Мацуката Масайоші народився 23 березня 1835 року в містечку Каґошіма південнояпонського автономного уділу Сацума-хан, в самурайській родині. Протягом 1852—1859 років він займав посаду писаря сацумської поліції[7]. 1860 року Мацайосі одружився із Кавакамі Масако[8], а 1862 року вирушив разом із володарем Шімадзу Тадайосі до Кіото та Едо[9].

1866 року Масайоші призначили завідувачем сацумського флоту[10]. Йому вдалося модернізувати і підвищити його боєздатність, закупивши новітню зброю і кораблі у Великої Британії. Масайоші також сприяв налагодженню контактів із антисьогунатівською опозицією в Японії і допомагав укладанню таємного союзу між Сацумою і Тьосю[9].

Після реставрації Мейджі 1868, Масайоші увійшов до складу новоствореного Імператорського уряду і керував воєнними діями урядових військ на Кюсю. Він займав посади голови штабу Імператорських військ Кюсю[11], головного судді Наґасакі[12] та голови префектури Хіта. 1871 року Масайоші призначили тимчасовим старшим заступником голови Міністерства фінансів і тимчасовим головою Податкової адміністрації. Згодом він очолював відділи сприяння промисловості та сільського господарства Міністерства внутрішніх справ[9].

1880 року Масайоші посів крісло голови Міністерства внутрішніх справ, а 1881 року паралельно зайняв посаду міністра фінансів. На чолі фінансового відомства він здійснив ряд реформ, спрямованих на упорядкування валютної системи та збільшення обороноздатності країни. Ці реформи отримали назву «дефляція Мацукати»[13]. Міністру вдалося покінчити з інфляцією, але його курс спричинив падіння цін, розорення селян і встановлення поміщицького землеволодіння[9].

1885 року Масайоші увійшов до складу першого кабінету Іто Хіробумі, в якому знову очолив Міністерство фінансів. Він монопольно утримував міністерський портфель до 1900 року, за винятком 5-річного урядування Окуми Сіґенобу. З 1888 року Масайоші паралельно посідав крісло міністра внутрішніх справ, а 1890 року був призначений депутатом Палати перів японського Парламенту[9].

Масайоші керував Японією на посаді прем'єр-міністра протягом 1891—1892 і 1896—1898 років. Він сприяв створенню власної фракції з числа знатних поміщиків та високопосадовців, які мали вплив на уряд та Імператорський двір. 1898 року Масайоші був нагороджений почесним званням ґенро, а 1903 року став членом Таємної ради при Імператорі Японії. 1917 року його призначили міністром печатки[9].

Мацуката Масайоші помер 2 липня 1924 року. До кінця свого життя він продовжував впливати на політичне життя країни[9].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ яп. 金次郎, きんじろう.
  2. ↑ яп. 正作, しょうさく.
  3. ↑ яп. 三之丞, さんのじょう.
  4. ↑ яп. 一郎, いちろう.
  5. ↑ яп. 助左衛門, すけざえもん.
  6. ↑ яп. 海東, かいとう.
  7. ↑ яп. 大番頭座書役, だいばんとうざしょやく）, дайбанто дзасьояку.
  8. ↑ яп. 川上満佐子, かわかみまさこ.
  9. ↑ а б в г д е ж Мацуката Масайоші // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  10. ↑ яп. 軍艦掛, ぐんかんがかり, ґункан-ґакарі.
  11. ↑ яп. 九州鎮撫使参謀, きゅうしゅうちんぶしさんぼう, кюсю тінбусі санбо.
  12. ↑ яп. 長崎裁判所参謀, ながさきさいばんしょさんぼう, наґасакі сайбансьо санбо.
  13. ↑ яп. 松方デフレ, мацуката дефуре.

Джерела та література

ред.

Мацуката Масайосі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацуката Масайосі


  Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацуката_Масайосі&oldid=43660005