Матяш Кость Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матяш.

Матяш Кость Олексійович (1893—25.10.1937) — один із організаторів українського селянсько-повстанського руху 1918—19 (див. Повстанський рух в Україні 1918—1922).

Матяш Кость Олексійович
Народився	1893  Огуївка, Машівський район, Україна
Помер	25 жовтня 1937(1937-10-25)  Київ, Українська РСР, СРСР

Життєпис

Народився в с. Огуївка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (нині село Машівського р-ну Полтавської обл.) в селянській родині. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер артилерії. 1917 — комісар Виборзької фортеці. З початку 1918 примкнув до боротьбистів (див. також Українська партія соціалістів-революціонерів), працював в антигетьманському підпіллі, керівник військового відділу нелегального Полтавського губернського повстанського комітету. У листопаді 1918 року організував збройний виступ проти влади гетьмана П.Скоропадського в Костянтиноградському повіті (див. також Протигетьманське повстання 1918), на чолі повстанського загону перейшов на бік Директорії Української Народної Республіки.

У січні 1919 року перейшов до більшовиків, командир полку, бригади у складі Червоної армії (див. Радянська армія). У липні 1919 року заарештований за звинуваченням «у контрреволюції», звільнений завдяки зусиллям ЦК УПСР(боротьбистів). За його дорученням разом з Я. Огієм та О. Лісовиком очолив повстанську бригаду, був командиром рейду партизанського з'єднання по тилах Добровольчої армії від м-ка Ружин до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У листопаді 1919 року спільно з Н. Махном діяв проти білогвардійських військ в районі Катеринослава.

1920 року — на керівних посадах у Полтавській губернській міліції, член КП(б)У. 1920—23 роки — начальник Подільської, Полтавської, Катеринославської губернської міліції, з 1925 року — заступник голови Катеринославського окружного виконавчого комітету, кандидат у члени ВУЦВК. Далі — на господарчій роботі у Полтаві, Харкові, Сочі (нині місто Краснодарського краю, РФ), Москві. Остання посада — начальник управління радянських господарств Красноярського краю (нині територія РФ). Там 1 серпня 1937 заарештований органами НКВС за сфабрикованим звинуваченням як учасник «антирадянської націоналістичної організації».

Страчений у м. Київ.

Реабілітований 27 лютого 1958 року Військовою колегією Верховного суду СРСР.

Література

Лисовик О, Матяш К., Огий Я. Красный рейд (из истории красной партизанщины). «Летопись революции», 1926, № 1; Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон. 1985; Юренко О. Нащадок запорозьких козаків: Огій Яків Родіонович. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992.

Джерела

• Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.

Автор: О.П. Юренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Matyash_K_O; том: 6