Матюшенко Михайло Юрійович
Михайло Юрійович Матюшенко (позивний — Дід[1]; 8 січня 1961, м. Харків — 26 червня 2022, над Чорним морем, Україна) — український підприємець та управлінець, військовослужбовець, пілот військової та цивільної авіації, полковник та командир 40 БрТА[2][3] Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно).
Михайло Матюшенко Михайло Юрійович Матюшенко | |||
---|---|---|---|
Полковник | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 8 січня 1961 Харків, Українська РСР, СРСР | ||
Смерть | 26 червня 2022 (61 рік) Чорне море (збиття літака) | ||
Поховання | Буча | ||
Національність | українець | ||
Alma Mater | ХВВУЛ ім. С. І. Грицевця, ВПА ім. Ю. О. Гагаріна | ||
Псевдо | Дід | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 1991—?, 2014—2018, 2022 | ||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Збройні сили | ||
Формування | |||
Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
Матюшенко Михайло Юрійович у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Михайло Матюшенко народився 8 січня 1961 року в місті Харків[4].
В юності займався плаванням, здобув звання майстра спорту, був дитячим тренером[4].
Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків імені Грицевця з відзнакою, а також заочно — московську Військово-повітряну академію імені Гагаріна[4].
До 1991 року проходив військову службу в СРСР[4].
Після розпаду СРСР свідомо вирішив служити Україні. Потім звільнився з військової служби і працював у комерційних структурах, які були пов'язані з цивільною авіацією[4].
У 2000-х роках очолював одну з київських авіакомпаній[4].
2014 року він як волонтер їздив на схід[4].
Згодом став льотчиком-інструктором в одній з військових авіаційних бригад України[4].
2018 року звільняється зі служби й очолює комерційне підприємство, що працювало в галузі сільськогосподарської авіації, а трохи пізніше — пасажирських перевезень. Керував багатьма типами військових та цивільних літаків[5][4].
Очолював громадське формування з охорони правопорядку «Щит» у Бучанській громаді[6].
У березні 2022 року повернувся до лав ЗСУ[4].
Командував 40-ю бригадою тактичної авіації, яку називали «Привид Києва»[2][3].
Коли він дізнався про безповоротні втрати підготовлених екіпажів бомбардувальників[7], ухвалив рішення посилити південний та східний фронти[3]. Замість одномісного винищувача МіГ-29 пересів і почав опановувати двомісний бомбардувальник Су-24[4][1].
Помер вранці 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем біля острова Зміїний після вдало виконаного бойового завдання[8]. Тіло знайшли в Болгарії. Ймовірно, український Су-24М був підбитий зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцир-С1». Разом із ним загинув майор Юрій Красильніков, тіло станом на листопад 2023 року досі не знайдене[1][9].
Похований 3 жовтня 2022 року на Алеї Героїв в місті Буча[1][10].
Нагороди
ред.- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно)[11].
Вшанування пам'яті
ред.- 12 квітня 2023 року в місті Бучі вулицю Воїнів-інтернаціоналістів перейменували на вулицю Михайла Матюшенка[12].
Дивіться також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Віолетта Карлащук, Анна Сергієць (3 жовтня 2022). У Бучі попрощалися з «Привидом Києва» військовим льотчиком Михайлом Матюшенком. Суспільне Новини.
- ↑ а б Михайло Кушнір (3 жовтня 2023). Один з «Привидів Києва» загинув над Чорним морем. Суспільне Новини.
- ↑ а б в Валентина Летяк (3 жовтня 2022). Буча сьогодні прощається з льотчиком Матюшенком, який командував Привидами Києва. Факти.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Дмитро Фіонік (14 жовтня 2020). Життя і смерть привиду Києва. Як виникла ця легенда і хто саме ховається за нею. Ліга.net.
- ↑ <Марія Супрун (3 жовтня 2022). Літаки проводжають в останню путь командира «Київських привидів». Big Kyiv.
- ↑ Дмитро Фіонік (14.10.2022). Як виникла легенда про привид Києва і хто саме ховається за нею. LIGA.net.
- ↑ Лілія Рагуцька (3 жовтня 2022). У Бучі попрощалися з командиром «Привидів Києва» Матюшенком: пілоти віддали останню шану Герою. Відео. Obozrevatel.
- ↑ Юлія Лавришин (3 жовтня 2022). У повітряному бою над Чорним морем загинув український льотчик Михайло Матюшенко. Дзеркало тижня.
- ↑ У Болгарії ідентифікували знайдене в морі тіло льотчика, який захищав Одесу
Наступ на Київ, звільнення о. Зміїний, Херсонщина. Євген Булацик, полковник Повітряних сил ЗСУ |УХМАН - ↑ Анатолій Бальчос, Володимир Поліщук (4 жовтня 2022). У Бучі поховали льотчика, який був наставником «Привидів Києва». АрміяInform.
- ↑ Україна може битися й жити, бо є воїни, які очищують наше небо від російського зла — Президент із нагоди Дня Повітряних сил ЗСУ. Офіційне інтернет-представництво президента України. 6 серпня 2023.
- ↑ Рішення Бучанської міської ради від 12 квітня 2023 року № 3478-43-VIІІ «Про перейменування вулиць на території Бучанської міської територіальної громади».
Посилання
ред.Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Янголи ЗСУ — Загублений світ на YouTube // Телеканал 2+2. — 2023. — 28 серпня. | |
Загинув вчитель «київських привидів»: історія льотчика Михайла Матюшенка на YouTube // ТСН. — 2022. — 13 жовтня. |
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |