Матильда д'Есте
Матильда д'Есте (італ. Matilde d'Este; 2 квітня 1673, Сан-Мартіно-ін-Ріо, маркграфство Сан-Мартіно — 2 березня 1732, там же) — принцеса з дому Есте, дочка Сіджизмондо IV д'Есте, маркграфа Сан-Мартіно. Дружина графа Каміло III Гонзага; в шлюбі — графиня Новелари, Баньоло і Кортенуови. Владолюбна ревнивиця. Творець отрути, відомої під назвою «Новеларска паморозь».
| Матильда д'Есте | |
|---|---|
| італ. Matilde d'Este | |
 | |
| Народилася |
2 квітня 1673 Сан-Мартіно-ін-Ріо, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья |
| Померла |
2 березня 1732 (58 років) Новеллара, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Естенський дім |
| Батько | Сіджізмондо IV д'Естеd |
| Мати | Марія Тереза Гримальдіd[1] |
| У шлюбі з | Камілло III Гонзагаd |
| Діти | Річарда Гонзагаd і Філіпо Альфонсо Гонзагаd |
Життєпис ред.
Походження ред.
Народилася 2 квітня 1673 року в місті Сан-Мартіно-ін-Ріо першою дитиною в багатодітній родині Сіджізмондо IV д'Есте, князя Священної Римської імперії, 4-го маркграфа Сан-Мартіно, 4-го маркграфа Ланци, та Марії Терези Гримальді, мадемуазель де Карладес. Крім неї, у батьків були ще чотири сини та дві дочки[2]. По лінії батька вона припадала онукою Філіппо Франческо д'Есте, князю Священної Римської імперії, 3-му маркграфу Сан-Мартіно, 3-му маркграфу Ланци, і Маргариті Савойській, синьйорі Дронеро, Роккабруни та Сан-Джуліано[2]. По лінії матері була онукою Еркюля II Грімальді, маркіза де Бо, і Донни Аурелії Спінола, маркізи Дего, П'яни, Джусвалли та Каньї[3].
Шлюб і потомство ред.
22 серпня 1695 року[4] Матильда одружилася з Камілло III Гонзага (23.08.1649 — 16.08.1727), 8-м суверенним графом Новелари[it], Баньоло і Кортону, власником зрошувального каналу в Новеларі, власником Санта-Марії, Сан-Томмазо і Сан-Джованні, венеційським патрицієм. Її чоловік належав до новеларської гілки роду Гонзага. У шлюбі народила трьох дітей, з яких двоє дожили до повноліття[5]:
- Річарда (24.03.1697-26.04.1698), венеційська патриційка, померла в дитячому віці;
- Річарда (22.08.1698-24.11.1768), венеційська патриційка, 29 квітня 1715 одружилася з Альдерано I Чібо-Маласпіна (22.07.1690 — 18.08.1731), герцогом Маси та князем Каррари, з 1731 по 1744 рік була регенткою при неповнолітній спадкоємиці, з 1728 року графиня Новелари;
- Філіпо Альфонсо (3.4.1700 — 13.12.1728), 9-й суверенний граф Новелари, Баньоло і Кортенуови під ім'ям Філіппо Альфонсо I Гонзага, власник зрошувального каналу в Новеларі, синьйор Санта-Марії, Сан-Томмазо і Сан-Джованні, венеційський патрицій, в 1728 році одружився з Елеонорою Танара, але шлюб не був консумований через передчасну смерть графа[5].
Отруйниця ред.
В історію графиня Матильда увійшла як страшна ревнивиця і творчиня сильнодіючої отрути на основі миш'яку, що отримала назву «Новеларскої паморозі» (італ. acquatta di Novellara). Її вона використовувала для усунення своїх ворогів[6][7][8].
Дізнавшись, що чоловік зраджує їй з донною Орсолою Манарі, графиня найняла сімох найманих вбивць, які літньої ночі 1714 року вчинили замах на чоловіка, що прямував у заміський будинок Казино-ді-Сотто. Як тільки карета графа в супроводі двох придворних покинула замок, вона була розстріляна з аркебуз. Екіпаж був пронизаний, але пасажири не постраждали. На думку сучасників, Матильда пішла на вбивство чоловіка не з ревнощів, а з бажання самостійно правити в Новеларі. У ніч замаху вона наказала підняти підйомний міст в Новеларскій замок, щоб у разі невдачі втікаючий назад Камілло III впав у рів з водою і потонув. Але граф втік не до дружини, а до коханки[6][9][8].
Знайшовши та покаравши вбивць, Камілло III, щоб уникнути скандалу, відіслав дружину до тестя[6][8]. Граф не розлучився з нею офіційно і залишив при собі їхніх дітей. Матильду тримали в ув'язненні в монастирі в Модене[10]. Тільки через 11 років чоловік дозволив їй відвідати Новелару з нагоди хрещення їх онуки Марії Терези[6][7][8]. Скориставшись нагодою, вона спробувала отруїти чоловіка, але спроба провалилася[10][11].
Матильда д'Есте померла в Сан-Мартіно-ін-Ріо 2 березня 1732 року[2][8].
За свідченням очевидців, влітку 1990 року в Новеларському замку спостерігалися дивні явища: скрипи та моторошні стогони, загадкові світіння, пориви крижаного вітру. Серед місцевих зміцнилася думка про те, що в замку оселився привид графині Матильди з примарами всіх, кого вона отруїла[6].
Примітки ред.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в Lupis Macedonio M. Este (di San Martino). Principi di San Martino e del Sacro Romano Impero. www.genmarenostrum.com (італ.). Libro d’Oro della Nobilita Mediteranea. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Lupis Macedonio M. Grimaldi: Sovrani di Monaco. www.genmarenostrum.com (італ.). Libro d’Oro della Nobilita Mediteranea. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Davolio V. Memorie storiche della contea di Novellara e dei Gonzaghi che vi dominarono : [італ.]. — Milano : Dalla Tipografia del Dottor Giulio Ferrario, 1833. — P. 52.
- ↑ а б Lupis Macedonio M. Gonzaga: linea di Novellara. www.genmarenostrum.com (італ.). Libro d’Oro della Nobilita Mediteranea. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б в г д Morini D. L’altra Matilde, la contessa assassina. www.7per24.it (італ.). 7 per 24. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ а б Davolio V. Memorie storiche della contea di Novellara e dei Gonzaghi che vi dominarono : [італ.]. — Milano : Dalla Tipografia del Dottor Giulio Ferrario, 1833. — P. 56.
- ↑ а б в г д Litta P. Gonzaga. Tavola XIII. Conti di Novellara // Famiglie celebri di Italia[it]. : [італ.]. — Milano : Paolo Emilio Giusti ed., 1819. — Vol. I.
- ↑ Davolio V. Memorie storiche della contea di Novellara e dei Gonzaghi che vi dominarono : [італ.]. — Milano : Dalla Tipografia del Dottor Giulio Ferrario, 1833. — P. 55—56.
- ↑ а б Tamalio R. Camillo III Gonzaga di Novellara. www.museofrancescogonzaga.it (італ.). Museo diocesano di Mantova. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 19.3.2019.
- ↑ Garollo G. Dizionario biografico universale : [італ.]. — Milano : Ulrico Hoepli Editore Libraio della Real Casa, 1907. — Vol. I-II. — P. 953.