Відкрити головне меню

Масляниківка — один з мікрорайонів міста Кропивницький, що належить до Подільського району. Мікрорайон розташований у південній частині міста. Пінічна межа Масяниківки проходить вздовш берегу річки Сугоклії, західна його частина визначена автодорогою Н14, південна — кільцевою дорогою.

НазваРедагувати

Назва мікрорайону історично-сформована та походить від назви селища «Масляниковка (Красноглазова), д. вл.[1]»[2], Єлисаветградського повіту.
Відносно походження назви самого селища Масляниківка, Єлисаветградського повіту, то основною версією є така, що купец «Иван Масляников» мав у своєму володінні село та цукровий завод, який ним же і був побудований. Село було околицею Єлисаветграда, а вже згодом, з розвитком міста війшло до його складу. Тому в честь купця цю частину міста стали називати Масляниківка.
Документальним підтвердженням цієї версії є відомості про торгівлю і ярмарки Єлисаветграда унікальної міської хроніки, виданої [1897] року під назвою «Исторический очерк г. Елисаветграда»[3], автором якої є Пашутін Олександр Миколайович:

«В царствование же императрицы Екатерины II многие елисаветградские купцы вели уже значительную торговлю. Светлейший князь Потемкин, обращавший постоянное внимание на благоустройство вверенаго ему новаго края, покровительствовал в особенности туземной торговле, которая благодаря ему и распространилась за пределы Российской Империи. Он поощрял также купечество г. Елисаветграда, благодаря чему в то время встречается имя елисаветградсаго купца Ивана Масляникова, устроившаго сахарный завод и нанимавшаго в 1785 году у казны корабли для производства заграничной торговли произведениями Новороссийского края.»

ПриміткиРедагувати

  1. д. вл. — деревня владельческая
  2. (рос. «Список населенных мест по сведениям 1859 года»; издан центральным статистическим комитетом министерства внутренних дел; САНКТПЕТЕРБУРГ, 1868), ст. 113, № 2049.
  3. (рос. «Исторический очерк Елисаветграда»; литотипографія бр. Шполянських, 1897). — В книзі в повному обсязі викладалася історія міста від його початків і протягом усіх 142-х років існування, і яка й дотепер лишається чи не єдиним повним джерелом про минуле Кропивницького до ХХ століття