Марі Ндіай
| Марі Ндіай | ||||
|---|---|---|---|---|
| Marie NDiaye | ||||
 Марі Ндіай, 2013 | ||||
| Народилася |
4 червня 1967 (56 років) Пітів'є[1] | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність | прозаїк, драматург, сценарист | |||
| Alma mater | Ліцей Ланакаль і collège Évariste-Galoisd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | з 1985 — | |||
| Жанр | роман, новела, п'єса | |||
| Magnum opus | Three Strong Womend і Rosie Carped | |||
| Брати, сестри | Пап Ндіайє | |||
| У шлюбі з | Jean-Yves Cendreyd | |||
| Нагороди | премія «Феміна» (2001), Гонкурівська премія (2009) | |||
|
| ||||
 Марі Ндіай у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Марі Ндіа́й (фр. Marie NDiaye, 4 червня 1967, Пітів'є, деп. Луаре) — французька письменниця.
Біографія ред.
Батько — сенегалець, мати — француженка, викладач природничих наук. Марі виховувалася без батька, який після її народження повернувся в Африку. Почала писати прозу з 12 років, свій перший твір опублікувала у вісімнадцятирічному віці. Виступає як прозаїк та драматург, написала декілька книг для дітей.
Твори перекладено кількома мовами, п'єси йдуть у театрах різних країн світу. Останнім часом живе в Берліні. Одна з її останніх робіт — сценарій фільму Клер Дені «Білий матеріал» (2009). Роман «Три сильні жінки» (2009), у якому вона вперше звернулася до сенегальських реалій, отримав Гонкурівську премію, здобув величезну читацьку популярність й був виданий небаченим для серйозної літератури тиражем.
Мати трьох дітей. Старший брат — історик Пап Ндіайє (нар. 1965). Чоловік — письменник Жан-Ів Сандрі (нар. 1957).
Твори ред.
Романи та новели ред.
- Quant au riche avenir (1985)
- Comédie classique (1988)
- La femme changée en bûche (1989)
- En famille (1991)
- Un temps de saison (1994)
- La Sorcière (1996)
- La naufragée (1999)
- Rosie Carpe (2001, премія «Феміна»)
- Tous mes amis (2004, новели)
- Autoportrait en vert (2005)
- Mon cœur à l'étroit (2007)
- Trois femmes puissantes (2009, Гонкурівська премія 2009 року)
- Y penser sans cesse (2011)
- Ladivine (2013, Велика премія журналу Madame Figaro[fr], [1] [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.])
П'єси ред.
Література ред.
- Sarrey-Strack C. Fictions contemporaines au féminin: Marie Darrieussecq, Marie Ndiaye, Marie Nimier, Marie Redonnet. Paris: L'Harmattan, 2002
- Roussos K. Décoloniser l'imaginaire: du réalisme magique chez Maryse Condé, Sylvie Germain et Marie Ndiaye. Paris: Harmattan, 2007
- Rabaté D. Marie Ndiaye. Paris: Textuel; Paris: Culturesfrance, 2008
- Asibong A., Jordan Sh. Marie NDiaye: l'étrangeté à l'oeuvre. Villeneuve d'Ascq: Université Charles-de-Gaulle, 2009
Нагороди і відзнаки ред.
- 2001 — Премія «Феміна» за Rosie Carpe
- 2003 — Премія Товариства драматургійних літераторів і композиторів у категорії «Новий талант театру»
- 2009 — Ґонкурівська премія за Trois femmes puissantes
- 2010 — Драматургійна премія Юрґена Банземера і Ути Ніссен (Німеччина)[4]
- 2011 — Премія «Spycher Literaturpreis Leuk» (Швейцарія)
- 2015 — Премія Неллі Закс (Німеччина)
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #115522352 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Сайт nachtkritik.de. Перевірено 21.10.2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
Посилання ред.
- Стаття про творчість, 2002 (фр.)
- Інтерв'ю, 2004 [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.] (фр.)
- Бібліографія