Марі-Ноемі Кадіо

французька письменниця

Марі-Ноемі Кадіо (фр. Marie-Noémi Cadiot; 12 грудня 1828, Париж — 10 квітня 1888, Сен-Жан-Кап-Ферра) — французька письменниця, журналістка та скульптор.

Марі-Ноемі Кадіо
фр. Marie-Noémi Cadiot[1]
ПсевдоClaude Vignon[1], H. Morel і Marie-Noémi[2]
Народилася12 грудня 1828(1828-12-12)[5][6]
Париж, Франція
Померла10 квітня 1888(1888-04-10)[3][4] (59 років)
Сен-Жан-Кап-Ферра
ПохованняПер-Лашез і Grave of Marie-Noémi Cadiotd
Країна Франція[7][1]
Діяльністьскульпторка, письменниці
ВчителіJames Pradierd
Знання мовфранцузька[3]
ЧленствоSociété des gens de lettresd
Роки активності1843[7]1888[7]
У шлюбі зЕліфас Леві[8] і Моріс Рув'є
ДітиLouis Vignond
Автограф

Біографія

ред.

Ноемі Кадіо народилася 12 грудня 1828 року у місті Парижі у ній державного чиновника.

У 1846 році, будучи ще неповнолітньою дівчинкою, Кадіо втекла з Альфонсом Луї Константом, більш відомим як окультист та таролог Еліфас Леві; її батько змусив Константа одружитися з нею. У шлюбі у них були мертвонароджені близнюки та дочка Мері, яка померла 1854 року у віці семи років. Бачачи в цьому недобрі знаки, Кадіо пішла від Константа на початку 1850-х років до маркіза Олександра де Монферр'є, швагра месіанського філософа Юзефа Вронського, і в 1865 шлюб з Леві був розірваний.

Наприкінці 1850-х років вона мала зв'язок з архітектором Ектором Мартеном Лефюелем, від якого в 1859 році у неї народився син; батьки назвали його Луї Віньйон.

3 вересня 1872 року Марі-Ноемі Кадіо знову одружилася з політиком Морісом Рув'є, який двічі очолював кабінет міністрів Франції.

На літературній ниві використовувала псевдоніми Claude Vignon, H. Morel та Marie-Noémi. Найбільш відомі літературні твори Кадіо: «Minuit, récits de la vie réelle», «Victoire Normand», «Les complices», «Un drame en province», «Un naufrage parisien», «Château-Gaillard», «Elisabeth Verdier».

Крім письменницької діяльності Кадіо захоплювалася скульптурою та залишила по собі кілька робіт, які виставляються у провідних музеях.

Марі-Ноемі Кадіо померла 10 квітня 1888 року в Сен-Жан-Кап-Ферра і була похована на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.

Примітки

ред.