Маріам уз-Замані

дружина падишаха Імперії Великих Моголів Акбара I Великого

Маріам уз-Замані (перс. مریم الزمانی[2]); 1 жовтня 1542, Амбер, князівство Джайпур — 19 травня 1623, Агра, Імперія Великих Моголів) — дружина падишаха Імперії Великих Моголів Акбара I Великого. Відома також під кількома іншими іменами, зокрема Хіра Кунварі[3], Харкха Бай[4] і Джодха Бай[5].

Маріам уз-Замані
Jodhbai.jpg
 
Народження: 1 жовтня 1542
Амбер[d], Джайпур
Смерть: 19 травня 1623(1623-05-19)[1] (80 років)
Аґра, Уттар-Прадеш, Індія
Поховання: гробниця Маріам уз-Заманіd і Аґра
Релігія: Індуїзм
Батько: Бхармал
Шлюб: Джелаль-ад-дін Акбар
Діти: Джаханґір, Mirza Hassand і Hussain Mirzad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Народжену 1562 року як індуїстсько-раджпутська принцеса[6], батько Маріам уз-Замані, раджа Бхармал із Амбера[en], запропоновав її в дружини Акбару. Весілля, що відбулося в Самбхарі[en], мало політичний характер і було знаком повного підпорядкування її батька своєму імператорському сюзерену[4][7]. Її шлюб з Акбаром призвів до поступової зміни його релігійної та соціальної політики. Її приклад традиційно розглядають у сучасній індійській історіографії як приклад терпимості Акбара і Великих Моголів до релігійних відмінностей і їхньої всебічної політики в рамках розширюваної поліетнічної і багатоконфесійної імперії[7].

Маріам уз-Замані була матір'ю старшого (до моменту смерті батька) сина Акбара і його наступника — Джаханґіра[8].

ЗаміжжяРедагувати

Шлюб Маріам уз-Замані був результатом конфлікту між її батьком і швагром Акбара Шаріфом-уд-Діном Мірзою, хакімом Мевата. Бхармал, зіткнувшись із тиском з боку Шаріф-уд-Діна, звернувся до Акбара з проханням втрутитися. Падишах погодився виступити посередником за умови особистого підпорядкування йому Бхармала, а також пропозиції видати Маріам уз-Замані заміж за Акбара[4].

 
Народження Джаханґіра.

Весілля відбулося 6 лютого 1562 року, коли Акбар повертався до Агри з Аджмера (після вознесіння молитов над могилою Муїнуддіна Чішті), в імперському військовому таборі в Самбхарі, замість родового будинку нареченої в Аджмері (до якого було всього 50 км). Це був знак того, що шлюб не був рівним, вказуючи на нижчий соціальний статус сім'ї Бхармала[7]. Шлюб з амберською принцесою став доказом того, що Акбар вирішив стати бадшахом або шаханшахом усього свого народу, тобто і індусів, і мусульман[9].

Акбар брав за дружин багатьох раджпутських принцес, оскільки Раджі могли отримати безліч вигод від зв'язку з сім'єю падишаха. Він зробив такі шлюби почесними для раджпутів[10]. Акбар не навертав жодної зі своїх індуїстських дружин до ісламу і дозволяв їм здійснювати свої ритуали в палаці, а іноді навіть брав у них участь[11]. Однак дружини раджпутського походження (зокрема й Маріам уз-Замані) не відігравали жодної політичної ролі при дворі Великих Моголів[12].

1569 року Акбар дізнався, що його перша дружина-індуїстка чекає дитину і що він може сподіватися на першого з трьох синів, обіцяних йому шейхом Салімом Чиштією, відомим святим чоловіком, що жив у Сікрі. Імператрицю в останній період вагітності відправили в скромне житло шейха Сікрі. 30 серпня 1569 року хлопчик з'явився на світ і, на знак визнання віри батька в дієвість молитви святої людини, отримав ім'я Салім. Хоча вона залишалася індуїсткою, мати згодом була удостоєна мусульманського титулу Маріам уз-Замані.

СмертьРедагувати

 
Гробниця Маріам уз-Замані

Маріам уз-Замані померла 1623 року. Її гробниця, побудована в 1623—1627 роках за розпорядженням її сина, розташована на дорозі Тантпур, нині відомій як Джеті Нагар, всього за 1 км від гробниці Акбара Великого. Сама її могила розташована під землею, до неї ведуть сходи.

Джаханґір на її честь побудував мечеть Маріам Замані Бегум Сахіби, розташовану в Старому місті Лахора (сучасний Пакистан).

ПриміткиРедагувати

  1. Collective Biographies of Women
  2. Mukhia, Harbans. India’s Islamic Traditions, Islam in Kashmir (Fourteenth to Sixteenth Century). — New Delhi [India] : The Medieval History Journal, New Delhi, 2004. — С. 126.
  3. Manuel, Paul Christopher; Lyon, Alynna; Wilcox, Clyde. Religion and Politics in a Global Society. — Plymoth [England] : Lexington Books, 2013. — С. 68.
  4. а б в Chandra, Satish. Medieval India : from Sultanat to the Mughals. — Revised. — New Delhi : Har-Anand Publications, 2005. — С. 111—112. — ISBN 9788124110669.
  5. Hooja, Rima. A history of Rajasthan. — Rupa & Co.[en], 2006. — С. 484.
  6. Aftab, Tahera. Inscribing South Asian Muslim Women: An Annotated Bibliography & Research Guide. — Leiden : Brill Publishers, 2008. — С. 44.
  7. а б в chief, Bonnie G. Smith, editor in (2008). The Oxford encyclopedia of women in world history. Oxford [England]: Oxford University Press. с. 656. ISBN 9780195148909. 
  8. Metcalf, Barbara, Thomas. A Concise History of Modern India. — Cambridge University Press, 2006. — С. 17. — ISBN 978-0-521-86362-9.
  9. Smith, Vincent Arthur. Akbar the Great Mogul. — Oxford, Clarendon Press, 1917. — С. 58. — ISBN 0895634716.
  10. Eraly, Abraham. Emperors of the Peacock Throne, The Saga of the Great Mughals. — Penguin Books India, 2000. — С. 145. — ISBN 0141001437.
  11. Eraly, 2000, с. 136.
  12. Sharma, Sudha. The Status of Muslim Women in Medieval India. — SAGE Publications India, 2016. — ISBN 9351505650.. — «It is noteworthy that Akbar's Rajput wives have not been mentioned for having played any active political role».