Марцевич Едуард Євгенович
Марцевич Едуард Євгенович (29 грудня 1936 — 12 жовтня 2013) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог і режисер. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1987).
| Марцевич Едуард Євгенович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
29 грудня 1936 Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР | |||
| Помер |
12 жовтня 2013 (76 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор, кіноактор, режисер, театральний режисер, педагог | |||
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна | |||
| Роки діяльності | 1959—2013 | |||
| Діти | Філіп Марцевичd | |||
| IMDb | ID 0554340 | |||
| Нагороди та премії | ||||
      | ||||
|
| ||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Е. Є. Марцевич |
Біографія ред.
Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959).
З 1959 року — актор Театру ім. В. Маяковського в Москві.
З 1969 року — актор Державного академічного Малого театру в Москві.
У 1973–1975 рр. викладав у Вищому театральному училищі імені М. С. Щепкіна.
Член Спілки театральних діячів Росії (1962 р.), член Спілки кінематографістів (1975 р.), член Російської асоціації міжнародного та наукового співробітництва з країнами Балтії (Будинок Дружби, 1995 р.). Нагороджений орденом Дружби (1997 р.), орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2006), медалями «Ветеран праці» та «В пам'ять 850-річчя Москви»[1].
Помер після важкої хвороби, похований 17 жовтня на Троєкуровському кладовищі.
Фільмографія ред.
Зіграв близько ста ролей в кіно і фільмах-спектаклях, у тому числі:
- «Аннушка» (1959)
- «Війна і мир» (1965—1967, Борис Друбецький)
- «Червоний намет» (1969, Фінн Мальмгрен)
- «Найостанніший день» (1973)
- «Обеліск» (1976, Павло Миклашевич
- «Чотири пори року» (1976))
- «Сімейні обставини» (1977, Никодим, вітчим
- «Хліб, золото, наган» (1980, ватажок банди, Аркадій Миколайович Мєзєнцев)
- «Ідеальний чоловік» (1980, лорд Артур Горинг)
- «Жінка в білому» (1981, сер Персіваль Глайд, баронет)
- «З вечора до полудня» (1981, Льова Груздєв)
- «Чорний замок Ольшанський» (1984, Мар'ян Пташинський, історик)
- «Будинок на дюнах» (1984, Хеддлстон)
- «Боєць» (2004, т/с, «Імперіал», злодій в законі, чорна масть на зоні, авторитет)
- та ін.
Знявся в українських фільмах:
- «Лаври» (1972, Леонід Шляхтич)
- «Зелений фургон» (1983, т/ф, 2 а, Патрикеєв, батько Володі)
- «Канкан в Англійському парку» (1984, Лодзен)
- «Дорога через руїни» (1989, Михайло, вчитель)
- «Капітан Крокус» (1991, почесний лихвар)
- «Об'єкт „Джей“» (1995, французький генерал).
Примітки ред.
- ↑ Сторінка Едуарда Марцевич на сайті Малого театру (рос.). Архів оригіналу за 16 липня 2010. Процитовано 18 жовтня 2013.
Література ред.
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.527;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998 -С.473.
Посилання ред.
- http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2725/works/ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]