Мартинов Іван Степанович

Мартинов Іван Степанович (20.01.1925 — 17.10.1943) — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1].

Іван Степанович Мартинов
Народження20 січня 1925(1925-01-20)
село Некрасівка зараз Купинського району Новосибірської області, РРФСР.
Смерть17 жовтня 1943(1943-10-17) (18 років)
Вишгородський район Київської області
КраїнаСРСР СРСР
Рід військпіхота
Роки служби1943
Званнягвардії червоноармієць
Командуваннястрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Біографія

ред.

Народився 20 січня 1925 року в селі Некрасівка Купинського району Новосибірської області, РРФСР. В 1940 році закінчив з відзнакою Некрасівську семирічну школу. Після закінчення школи працював обліковцем рільничої бригади[2].

В армію був призваний у лютому 1943 року і направлений в Кемеровське піхотне училище[3] (за іншими даними вчився в полковій школі у м. Кемерово[4]). У серпні 1943 року курсантів без присвоєння звання передали до діючої армії. З 4 вересня 1943 року стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії.

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року. 23 вересня 1943 року у складі взводу молодшого лейтенанта Г. Г. Яржина форсував Дніпро в районі села Ясногородка Вишгородського району Київської області. Брав участь у захопленні пароплава «Миколаїв» і баржі з військово-інженерним вантажем. У бою за село Ясногородка знищив до 25 супротивників[5].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Мартинову Івану Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[6].

І. С. Мартинов не встиг дізнатися про присвоєння звання Героя. Він загинув в бою за визволення правобережної України 17 жовтня 1943 року, імовірно, на території Вишгородського району Київської області. Місце поховання невідоме.

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.

Примітки

ред.
  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.edu54.ru/sites/default/files/upload/2011/08/lietopis_po_istorii_kupino.doc [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] Летопись родного края (рос.)
  3. (рос.)Кемеровське вище військове командне училище зв'язку — Открытое Кемерово [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  4. (рос.)Летопись родного края [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  5. ЦАМО Фонд 33. Оп.793756, ед. хран 30, запись 15041001, стр. 193 (рос.)
  6. ЦАМО фонд 33 опись 682525 ед. хран 48 запись 12057300(рос.)

Посилання

ред.

Література

ред.