Мартиненко Віталій Володимирович
Віта́лій Володи́мирович Марти́ненко (3 липня 1987 — 6 лютого 2023) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
| Віталій Мартиненко Мартиненко Віталій Володимирович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
3 липня 1987 м. Дрезден, Німецька Демократична Республіка |
| Смерть |
6 лютого 2023 (35 років) с. Діброва (Сєвєродонецький район), Луганська область, Україна (в ході бойових дій) |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma Mater | Українська академія друкарства |
| Псевдо | "Вітамін" |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Битва за Донбас |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис ред.
Віталій Мартиненко народився 3 липня 1987 у місті Дрезден, Німецькій Демократичний Республіці у сім’ї військовослужбовця.
У 1991 році родина переїхала до Львова.
Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської.
Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівський професійний політехнічний ліцей» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова).
Згодом здобував освіту в Українській академії друкарства.
У мирний час працював столяром на місцевому приватному підприємстві.
Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, служив стрільцем стрілецької роти.
Вірний військовій присязі, загинув 6 лютого 2023 року при виконанні службового обов’язку по захисту Батьківщини. Військовий загинув, виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині.
У Віталія Мартиненка залишилися мама та брат.[1]
Нагороди ред.
В лютому 2024 року відповідно до указу Президента України №135/2023 [2] Віталію Мартиненку за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» III ступеня.
Примітки ред.
- ↑ Тероборонівець і піхотинець. Львів прощається з двома Героями, які загинули за Україну. НТА (укр.). 15 лютого 2023. Процитовано 25 січня 2024.
- ↑ Зеленський, Володимир (29 лютого 2024). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №135/2024 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. Процитовано 2 березня 2024.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |