Марк Корнелій Цетег (консул 204 до н. е.)

Марк Корнелій Цетег (241—196 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 204 року до н. е., цензор 209 року до н. е., видатний красномовець свого часу.

Марк Корнелій Цетег
лат. M. Cornelius M.f.M.n. Cethegus
Народився250 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер196 до н. е.[1]
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик
Суспільний станпатрицій[1]
Посадацензор Стародавнього Риму, претор, едил, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
РідCornelii Cethegid
Батьконевідомо
Матиневідомо

Біографія

ред.

Походив з патриціанського роду Корнеліїв. Син Марка Корнелія Цетега.

У 225 році до н. е. став членом колегії фламінів. Втім у 223 році до н. е. вимушений був скласти свої повноваження внаслідок порушення ним процедури при здійсненні жертвоприношення.

У 213 році до н. е. увійшов до колегії понтифіків. У цьому ж році став курульним еділом. Був одним з організаторів Римських ігор. У 212 році до н. е. керував коміціями з виборів великого понтифіка. Тимчасово виконував обов'язки великого понтифіка до виборів. У 211 році до н. е. Цетег став претором. Спочатку отримав як провінцію Апулію, а згодом очолив римські війська на Сицилії. Придушив збурення у військах, після чого захопив у карфагенян міста Мургантію, Ергетій, Гіблу, Мацеллу.

У 209 році до н. е. його обрано цензором разом з Публієм Семпронієм Тудитаном. Віддав в оренду кампанські землі та будівництво на форумі. Намагався обрати принцепсом сенату Тіта Манлія Торквата, але вимушений поступитися колезі й затвердити принцепсом Квінта Фабія Максима. Цензори виключили з сенату 8 сенаторів й покарали вершників, які не виявили хоробрості у війні із Ганнібалом.

У 204 році до н. е. його обрано консулом разом з Публієм Семпронієм Тудитаном. Призначив комісію для вивчення подій у Локрах, зловживань римлян у цьому місті. Як провінцію отримав Етрурію, де придушив бунтівників, яких підтримував Магон Барка. Після цього запровадив у Римі культ Аттіса. У 203 році до н. е. призначено проконсулом у Цизальпійській Галлії, де завдав рішучої поразки Магону.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Тит Лівій, 25,2; 25,41; 27,2; 29,2; 30,18.
  • Friedrich Münzer: Cornelius 92). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. Band 4, 1. Halbband: Claudius bis Cornificius. (RE IV, 1) Stuttgart: J. B. Metzlersche Verlagsbuchhandlung, 1900, Sp. 1279f