Марков Олексій Геннадійович
Олексій Геннадійович Марков (позивний — Добрий; 11 лютого 1973, Омськ — 24 жовтня 2020, Луганськ, Україна) — воєначальник терористичної організації ЛНР, другий командир незаконного військового угрупування «Прізрак» у складі 2-го армійського корпусу ЗС РФ. Блогер, пропагандист.
| Марков Олексій Геннадійович Марков Алексей Геннадиевич | |
|---|---|
| Підполковник «ЛНР» | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
11 лютого 1973 Омськ, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР |
| Смерть |
24 жовтня 2020 (47 років) Луганськ, Україна |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma Mater | Новосибірський державний університет |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Росія |
| Рід військ | ЗС РФ |
| Війни / битви | Російсько-українська війна (з 2014) |
| Командування | |
| 14-й батальйон територіальної оборони «Прізрак» | |
| Нагороди та відзнаки | |
_%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81.png){kind=small} | |
Біографія ред.
Народився 11 лютого 1973 року в Омську. У 1990 закінчив фізико-математичнe школу імені М. А. Лаврентьєва, потім вступив на фізфак Новосибірського державного університету, який закінчив у 1995 році. Після цього переїхав до Москви, там працював у IT-сфері[1].
Був активний у ЖЖ, вів блог під ніком «redrat». Створив сайт "Мифы истории СССР". 23 жовтня 2011 року спільно з автором сайту «Утраченная империя», відомим у жж як «lost_kritik», створив сайт «Исторические материалы»[2].
У 2014 році з початком війни на сході України почав воювати на боці російсько-терористичних бандформувань під позивним «Добрий», оскільки за його словами захоплювався ідеями комунізму та відновлення Радянського Союзу[3].
Спочатку був організатором так званого «Координаційного Центру Допомоги Новоросії»[4]. З 6 листопада 2014 року воював у лавах батальйону «Прізрак». Спочатку він був рядовим бійцем, потім був заступником командира із постачання. Після загибелі Олексій Мозгового сам зайняв посаду командира батальйону, мав звання «підполковника "ЛНР"». Брав участь у боях за Дебальцеве, був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Потім бере участь у боях за селище Жолобок та район Бахмутської траси.
С 2017 року студент ЛНУ ім. Даля (спеціальність «Міжнародні відносини»).
У лютого 2019 дав інтерв'ю російській "Литературной газете", в якому казав, що шансів на приєднання Донбасу до РФ немає, не варто навіть сподіватися. Що Україна успішно "насаджує русофобію" і що Росія програє "ідеологічну війну за душі"[5].
Загинув за загадкових обставин 24 жовтня 2020 року у Луганську. Пропагандистські росЗМІ тоді заявляли, що він загинув, нібито, у ДТП — зіткнулися три машини: легковий автомобіль, маршрутне таксі та автомобіль «УАЗ»[6].
Похований на Алеї Слави на Західному цвинтарі Алчевська.
Примітки ред.
- ↑ О нас
- ↑ Нам пять лет!
- ↑ Командир 14-го батальона "Призрак" ВС РФ россиянин Алексей Марков: "Война выдвинула у украинцев толковых офицеров звена рота-батальон-бригада. Их еженедельные продвижения складываются в серьезные успехи за год"
- ↑ Земля стекловатой: погиб главарь батальона боевиков "Призрак" Алексей Марков – фото
- ↑ Командир 14-го батальона "Призрак" ВС РФ россиянин Алексей Марков: "Война выдвинула у украинцев толковых офицеров звена рота-батальон-бригада. Их еженедельные продвижения складываются в серьезные успехи за год"
- ↑ В Донбассе погиб командир батальона ЛНР «Призрак» Марков