Вікіпедія

Маргарет Ферчайлд

Маргарет Мері Фейрчайлд (4 січня 1911 — 28 квітня 1989), також відома як Мері Тереза Шеппард, міс Шеперд і М. Т. Шеппард[1] — бездомна жінка з Британії.

Маргарет Ферчайлд
Народилася4 січня 1911(1911-01-04)
Hellinglyd, Велден, Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Велика Британія
Померла28 квітня 1989(1989-04-28) (78 років)
Gloucester Crescentd, Кемден, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
ПохованняSt Pancras and Islington Cemeteryd
Діяльністьпіаністка
Конфесіякатолицька церква

Її доля була зображена у фільмі 2015 року «Жінка у фургоні» Алана Беннета, де її зіграла дама Меггі Сміт. Раніше Сміт зіграла її в однойменній п'єсі 1999 року та у радіоадаптації для BBC Radio 4 у 2009 році. Маргарет також була концертною піаністкою та черницею.

Біографія

ред.
 
Колишній монастир Товариства помічників святих душ на Глостер-авеню, де Фейрчайлд була послушницею в 1936 році, нині школа North Bridge House School.

Маргарет Фейрчайлд народилася в 1911 році в Хеллінглі в Східному Сассексі, дочка Гаррієтт (уродж. Берджесс; 1879—1963) і Джорджа Браянта Фейрчайлда (1866—1944), геодезиста та санітарного інспектора. Її братом був Леопольд Джордж Ферчайлд (1908—1994).[2]

Обдарована піаністка, за словами її брата, близько 1932 року Маргарет Фейрчайлд належала до середнього класу, навчалася в École Normale de Musique de Paris у Парижі під керівництвом віртуозного піаніста Альфреда Корто. За однією з версій, пізніше вона грала у променадному концерті[3][4] однак дані про це відсутні в онлайн-архіві виступів BBC Proms.

У 1936 році, вже як Мері Тереза, вона стала послушницею в монастирі Товариства помічників святих душ на Глостер-авеню в Ріджентс-парку (пізніше японська школа в Лондоні, а тепер школа North Bridge House School),[5] недалеко від Gloucester Crescent, куди вона повернулася десятиліттями пізніше. Згодом, у 1936 році, вона була послушницею в монастирі Святого Йосифа на Харроу-роуд-Вест у Доркінгу.[6]

У 1939 році Ферчайлд була Релігійною Сестрою та вчителькою у католицькій школі Святої Гілди в Йовілі, Сомерсет.[7] Її брат розповів, що в монастирі Фейрчайлд була змушена залишити заняття музикою, щоб зосередитися на своїй вірі. Вона залишила орден коли почалися проблеми з психікою. Її колеги-черниці описували її як «сварливу».

У часи Другої світової війни Маргарет була водійкою автомобілів швидкої допомоги ATS, що дало початок її любові до транспортних засобів та водіння загалом. Як мінімум з 1950 до 1957 року вона проживала зі своєю матір'ю за адресою 98 Elgin Crescent[en] в Ноттінг-Гілл.

Близько 180 сантиметрів на зріст, Ферчайлд ставала дедалі більш непостійною у своїй поведінці та весь час сперечалася про релігію зі своєю матір'ю, з якою жила. Брат відправив сестру до психіатричної лікарні Банстед, звідки вона зрештою втекла. Вона також тікала з інших психіатричних лікарень, доки не залишилася сама впродовж року й одного дня, що юридично продемонструвало її здатність жити без нагляду.[8] Пізніше вона потрапила в аварію, коли фургон, яким вона керувала, збив мотоцикліста, що згодом загинув. Ферчайлд вирішила, що саме вона винна в аварії, і покинула місце події, не повідомивши подробиць, після чого жила в страху арешту.[3] У цей час вона змінила своє ім'я на Шеппард, щоб її не знайшли, і повернулася до околиць монастиря на Глостер-авеню, де склала свої обітниці. Проте вона зберігала зв'язок з черницями.

Беннет і Глостер Кресент

ред.
 
23 Gloucester Crescent у 2019 році
 
15 років Ферчайлд жила у своєму фургоні, на цьому самому місці, де зараз припарковане авто на фото

Наприкінці 1960-х років Фейрчайлд, яка називала себе «міс Мері Шеппард», почала паркувати свій фургон марки Бедфорд перед будинками в заможному районі Глостер Кресент у Камден-Тауні, де тривожила мешканців, паркуючись перед будинком та складаючи навколо фургону сміттєві пакети, через що її часто просили переїхати. Поступово її розписаний вручну жовтий фургон рухався вздовж вулиці, аж поки в 1971 році вона не зупинилася біля будинку драматурга та письменника Алана Беннетта[4], який казав про неї: «Вона була там, перед моїм вікном, поки я працював. Їй дошкуляли люди. Я виходив і казав їм, щоб вони лишили її в спокої. Це відволікало мене від моєї роботи, і поступово дійшло до того, що працювати стало неможливо, і єдиним способом вирватися з ситуації було запросити її на свій під'їзд, де ніхто більше її не турбуватиме». Беннет додав: «Вона не подобалася людям. Вона ніколи не посміхалася, у неї не було почуття гумору, її політичні погляди сильно відрізнялася від моїх… І все це робило її агресивною особистістю». Проте він дозволив їй тимчасово припаркувати свій напівзруйнований фургон на його вузькому під'їзді за адресою 23 Gloucester Crescent у Камдені, в надії, що вона поїде за кілька місяців.

Проте вона залишилася там до самої смерті, через 15 років. У своєму фургоні Фейрчайлд писала політичні памфлети для своєї правої партії Fidelis із такими назвами, як «Правдивий погляд: важливі речі», які Беннет друкував для неї в місцевій друкарні; він соромився, що працівники вирішать, що різкі погляди, висловлені в памфлетах, належать йому. Її політичні погляди змусили її одного разу запитати Беннетта: «Як ти думаєш, коли за мене проголосують і мені доведеться жити на Даунінг-стріт, чи я зможу керувати справами з фургона?»[4]

Періодично місцеві черниці приносили їй їжу в додаток до того, що Фейрчайлд могла собі дозволити на виплати соціального страхування, хоча в неї не було ні засобів для приготування їжі у фургоні, ні туалету. Беннет провів електричний кабель від свого будинку до фургону, щоб Фейрчайлд могла підключити обігрівач і телевізор. Він дізнався про її справжнє ім'я та особу від її брата лише після її смерті.[3]

«Шляхетна бродяга»[9] Маргарет Ферчайлд померла у своєму фургоні на під'їзді за адресою 23 Gloucester Crescent у Камдені в 1989 році у віці 78 років[1] Після похоронної служби в католицькій церкві Богоматері Хал в Камден-Тауні її поховали в безіменній могилі на кладовищі Сент-Панкрас і Іслінгтон.[10]

Колекція політичних памфлетів, рукописних нотаток і списків покупок, написаних Ферчайлд, перебуває в архіві Алана Беннетта в Бодліанській бібліотеці Оксфордського університету.[11]

Жінка у фургоні

ред.

Беннет написав «Жінку у фургоні» на основі свого досвіду спілкування з ексцентричною пані. Розповідь Фейрчайлд/Шеперд вперше опублікована в 1989 році як есе в London Review of Books. У 1990 році Беннет опублікував її у формі книги. У 1999 році він адаптував його до п'єси в театрі Королеви в Лондоні, де зіграла Меггі Сміт, яка отримала номінацію на найкращу жіночу роль у премії Олів'є 2000 року[12], зрежисовану Ніколасом Гітнером. У п'єсі представлені два персонажі, на ім'я Алан Беннет. 21 лютого 2009 року п'єсу транслювали як радіоспектакль на BBC Radio 4, у якій Меггі Сміт повторила свою роль[13], а Алан Беннетт грав самого себе. Він знову адаптував історію для фільму «Жінка у фургоні» 2015 року, де Меггі Сміт знову зіграла цю роль, а режисером знову став Ніколас Гітнер.

Інші театральні вистави

ред.
  • Фейрчайлд/міс Шеферд зіграла Памела Бюхнер у версії п'єси 2008 року в Театрі біля озера в Кесвіку у 2008 році[14]
  • Нікола МакОліфф зіграла Фейрчайлд у 2011 році в постановці «Жінка у фургоні» в театрі Hull Truck.[15]
  • У 2017 році Сара Кестельман зіграла Фейрчайлд у Королівському театрі в Баті.[16]
  • У постановці Melbourne Theatre Company в Мельбурні, Австралія, у 2019 році Ферчайлд зіграла Міріам Марголіс.[17]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б England & Wales, National Probate Calendar (Index of Wills and Administrations), 1858—1995 for Margaret Mary Fairchild (1989) — Ancestry.com   (необхідна підписка)
  2. ↑ 1911 England Census for Margaret Mary Fairchild in Sussex, Hellingly, Ancestry.com. Accessed 2 December 2022.   (необхідна підписка)
  3. ↑ а б в Why a playwright let a homeless woman live in his driveway for 15 years — The New York Post 28 November 2015
  4. ↑ а б в «Maggie Smith on the real Lady in The Van: 'Nobody will ever understand why she ended up like that'», 'The Daily Telegraph, 24 December 2016.
  5. ↑ London, England, Electoral Registers, 1832—1965 for Margaret Mary Fairchild — Camden St Pancras 1936 — Ancestry.com   (необхідна підписка)
  6. ↑ Surrey, England, Electoral Registers, 1832—1962 for Margaret Mary Fairchild — Reigate 1935 — Ancestry.com   (необхідна підписка)
  7. ↑ 1939 England and Wales Register for Margaret M Fairchild — Somerset, Yeovil, Ancestry.com. Accessed 2 December 2022.  (необхідна підписка)
  8. ↑ Bennett, p. 90
  9. ↑ The Lady in the Van by Alan Bennett — Samuel French
  10. ↑ Bennett, pg. 37
  11. ↑ Nicholas Hytner's Foreword to The Lady in the Van: The Screenplay by Alan Bennett — Talk House
  12. ↑ The Lady in the Van. The Telegraph. Telegraph.co.uk. 27 травня 2015. Процитовано 26 грудня 2016.
  13. ↑ Christopher Orr (22 січня 2016). Review: In 'The Lady in the Van,' Maggie Smith Dazzles Yet Again. The Atlantic. Процитовано 31 березня 2017.
  14. ↑ Review of The Lady in the Van (2008) — British Theatre Guide
  15. ↑ Review of The Lady in the Van — The Guardian 26 April 2011
  16. ↑ Review: The Lady in the Van, (Theatre Royal, Bath) WhatsOnstage.com (2017)
  17. ↑ The Lady in the Van — Melbourne Theatre Company. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 19 січня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргарет_Ферчайлд&oldid=43391292