Мануїл I Харітопул
Мануїл I Харітопул (грец. Μανουήλ Α΄ Χαριτόπουλος; д/н — 1222) — константинопольський патріарх у 1217—1222 роках.
| Мануїл I Харітопул | |
|---|---|
| Народився | 12 століття |
| Помер | травень 1222 |
| Країна |  Візантійська імперія |
| Діяльність | священник, філософ |
| Знання мов | середньогрецька |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Carandinòd |
Життєпис
ред.Походив зі знатного провенційного роду Карандинів. Навчався у Михайла Пселла. Був дияконом у Константинополі і мав титул «найвищий з філософів» (іпат тон філософон грец. hypatos ton philosophon). У 1204 році він залишив Константинополь після захоплення міста хрестоносцями.
У січні 1217 року обирається новим Константинопольським патріархом. Його інтронізація відбулася в березні 1217 року. 1219 року надав Сербський церкві статус автокефалії, де був лсвячений перший архієпископ Сава Неманич.
У 1219—1220 роках брав участь у перемовинах між імператором Феодором I Ласкарісом і латинським імператором Робертом I про мирну угоду та шлюб останнього з донькою Феодора I (ймовірно відновлено перемовини, що починав попередник Максим II). Патріарх двічі відмовився дати згоду на шлюб з канонічних підстав, оскільки можливе побружжя доводилися один одному стрийкою і небогою. Це спричинило конфлікт патріарха з імператором Феодором I, що тривав до смерті того напркиінці 1221 або напочатку 1222 року. У травні 1222 року помер й Мануїл I. Новим патріархом став Герман II.
Джерела
ред.- Christian Gastgeber: Patriarch Manuel I. Sarantenos von Konstantinopel und die handschriftliche Namensverwirrung. In: Christian Gastgeber, Otto Kresten (Hrsg.): Sylloge Diplomatico-Palaeographica I. Studien zur byzantinischen Diplomatik und Paläographie (= Veröffentlichungen zur Byzanzforschung. Band 19). Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2010, S. 163—178.