Відкрити головне меню

Мануе́л Франсі́шку де Ба́рруш (порт. Manuel Francisco de Barros; 18 листопада 1791(17911118)17 січня 1856) — португальський державний діяч, дипломат, історик. Міністр закордонних справ (18281833), внутрішніх справ і флоту (18271828). Хранитель Королівського архіву (18241833). Віконт Сантаренський (18191834). Представник шляхетного роду Баррушів. Народився у Лісабоні, Португалія. Син сантаренського віконта Жуана де Барруша. Випускник Королівської шляхетної колегії (18031807). Під час французького вторгнення виїхав з родиною до Бразилії (1807). У Ріо-де-Жанейро захопився історією дипломатії (1809). Займався дослідженням картографії та епохи великих географічних відкриттів, зібрав велику бібліотеку й архів. За дорученням уряду відповідав за укладання офіційних документів для європейських дворів, обстоював територіальні претензії Португалії в Олівенсі, Америці та Африці. Працював португальським посланником в Данії (1819). Не сприйняв Португальської революції (1820), покинув батьківщину, жив у Парижі (до 1821). Належав до поміркованого крила консервативної партії абсолютистів, яка підтримувала короля Мігела. У часи громадянської війни очолював Міністерство закордонних справ законного уряду. Після перемоги лібералів (1834) виїхав з Португалії, повернувся до Парижа. Вважався одним із провідних португальських інтелектуалів свого часу. Член Лісабонської королівської академії наук (1826), Інституту Франції та географічних товариств Англії, Німеччини, Росії. Помер у Парижі, Франція. Повне ім'я – Мануель Франсішку де Барруш і Соза де Мешкіта де Маседу Лейтан і Карвальоза (порт. Manuel Francisco de Barros e Sousa de Mesquita de Macedo Leitão e Carvalhosa).

Мануел Франсішку де Барруш
Manuel Francisco de Barros e Sousa Carvalhosa viscount of Santarem.jpg
Міністр закордонних справ
18281833
 
Народження: 18 листопада 1791(1791-11-18)[1][2]
Лісабон
Смерть: 17 січня 1856(1856-01-17)[1][2] (64 роки)
Париж, Франція

Зміст

ПраціРедагувати

  • Análise histórico-numismática de uma medalha de ouro do imperador Honório, do quarto século da era cristã, Falmouth, s.d. (1819);
  • Memórias cronológicas e autênticas dos alcaides-mores da vila de Santarém, desde o princípio da monarquia até ao presente, Lisboa, 1825;
  • Notícia dos manuscritos pertencentes ao direito público externo diplomático de Portugal, e à história e literatura do mesmo país, que existem na. Biblioteca Real de Paris, e outras da mesma capital, e nos arquivos de França, examinados e coligidos, Lisboa, 1827 (reimpresso em 1865);
  • Memória para a história e theoria das Côrtes geraes, que em Portugal se celebraram pelos três estados do reino; ordenadas e compostas no anno de 1824, Parte I, Lisboa, 1827; Parte II, 1828;
  • Alguns documentos para servirem de prova à primeira parte da Memória para a história e theoria das Côrtes geraes, que em Portugal se celebraram pelos três estados do reino, Lisboa, 1828;
  • Alguns documentos para servirem de prova à segunda parte da Memória para a história e theoria das Côrtes geraes, que em Portugal se celebraram pelos três estados do reino, Lisboa, 1828;
  • Lettre a Mr. Mielle, officier de l'Université de France, etc., sur son projet de l'Histoire religieuse et litteraire des Ordres monastiques et militaires, Paris, 1835;
  • Notes additionelles de Mr. le Vicomte de Santarem à la Lettre qu'il adresse a Mr. le Baron Mielle, Paris, 1836;
  • De l'introduction des procédés relatifs à la fabrication des étoffes de soie dans la Peninsule hispanique sous la domination des Arabes, Paris, 1838;
  • Analyse du Journal de la navigation de la flotte qui est allée à la terre du Brésil de 1530 a 1532 pour Pedro Lopes de Sousa, publiée pour la premiére fois à Lisbonne par Mr. de Varnhagen, Paris, 1840;
  • Introduccão e notas à Chronica do descobrimento e conquista da Guiné, por Azurara, Paris, 1841;
  • Atlas composé de cartes des XIVe, XV, XVI et XVII siécles pour la plupart inédites, et devant seuvir de preuves a l'ouvrage sur la priorité de la découverte de la Côte Occidentale d'Afrique au dela du Capo Bojador par les portugais. Paris, 1841;
  • Memoria sobre a prioridade dos descobrimentos portuquezes na costa de África Occidental, para servir de illustração à «Chronica da Conquista da Guiné» por Azarara, Paris, 1841 (esta obra foi mandada imprimir pelo governo português em número de 500 exemplares);
  • Recherches sur la priorité de la découverte des pays situés sur la côte Occidental d'Afrique, au-delà du cap Bojador, et sur les progrés de la science qéographique, aprés les navigations des portugais au XV siécle, acompagnées d'un Atlas composé de mappe-mondes, et de cartes pour le plupart inedites, dressées depuis le XI jusqu'au XVII siècle, Paris, 1842 (tradução ampliada da obra anterior, com 1000 exemplares pagos pelo governo português);
  • Notice sur André Alvarez d'Almada et sa Description de la Guiné, Paris, 1842;
  • Quadro elementar das relações políticas e diplomáticas de Portugal com as diversas potências do mundo, desde o principio da monarquia portuguesa até aos nossos dias, 19 tomos, Paris e Lisboa, 1842-1876;
  • Corpo diplomático português, contendo todos os tratados de paz, de aliança, de neutralidade, de trégua, de comércio, de limites, de ajuste de casamentos, de cessões de território e de outras transacções entre a coroa de Portugal e as diversas potencias do mundo, desde o principio da monarquia até aos nossos dias; tomo I. Portugal e Hespanha, Paris, 1846;
  • Notice sur la vie et les travaux de M. da Cunha Barbosa, secrétaire perpetuel de l'Institut historique et géographique du Brésil, separata do Bulletin de la Société de Géographie, de Março de 1847, Paris;
  • Mémoire sur la question de savoir aquelle époque l'Amérique meridionale a cessé d'être réprésentée dans les cartes géographiques comme une ile d'une grande étendue, separata do Bulletin de la Société de Géographie de Março de 1817, Paris;
  • Examen des assertions contenues dans un opuscule intitulé «Sur la Publication des Monuments de la Géographie», 1847; Paris;
  • Florida Blanca (Le Comte de), separata da Encyclopédie des gens du monde, tomo XI, Paris;
  • Recherches historiques, critiques et bibliographiques sur Améric Vespuce et ses voyages, Paris, sem data (o autor publicara anteriormente um esboço deste seu trabalho, com o título Recherches sur Améric Vespuce, et sur ses prétendues découvertes em 1501 et 1503 em separata do Bulletin de Ia Société de Géographie, n.º 11 Paris, 1836);
  • Notice sur l'état actuel de la publication de l'Atlas de Mr. le Vicomte de Santarem, composé de mappe-mondes, de portulans et de cartes historiques, depuis te VI jusqu'au VIII siécle, pour la plupart inedites, tirées des manuscripts des différents bibliotéques de l'Europe, pour servir, de preuves à l'Histoire de la Géographie da moyen-age, et à celle des découvertes des portugais, Paris, 1846;
  • Rapport lu par M. te Vicomte de Santarem à la Societé Géographique sur l'ouvrage de M. Lopes de Lima intitulé: «Ensaios»
  • Essais statistiques sur les possessions portugaises en outre-mer, separata do Bulletin de la Societé de Géographie, Maço de 1846, Paris;
  • Note sur la veritable date des instructions donnés a un des premiers capitaines qui sont allés duns l'Inde aprés Cabral, publicada nos Annales Maritimes de Lisbonne, cn.º 7, 1845 (separata do Bulletin de la Société de Géographie, Setembro de 1846);
  • Rapport sur une Mémoire de M. da Silveira, relativement à la découverte des terres du Prétre Jean de la Guinée par les portugais, Paris, 1846 (a obra de que se trata intitula-se: Memoria chronologica ácerca do descobrimento das terras do Preste João das Indias, coordenada por Albano da Silveira);
  • Essai sur l'histoire de la Cosmographique et de la Cartographie pendant le moyen age, et sur les progrés de la Géographie après les grandes découvertes du XV siécle, pour servir d'introduction et d'explication à l'Atlas composé de mappe-mondes et de portulans, et d'autres monuments géographiques depuis le VI siécle de notre ére jusqu'au XVII, Paris, tomo I, 1849; II, 1850; III, 1852;
  • Demonstração dos direitos que tem a corôa de Portugal sobre os territórios situados na costa Occidental d'Africa, entre o 5.º grau e 12 minutos e o 8.º de latitude meridional, Lisboa, 1855 (o governo mandou fazer uma tradução em inglês, Londres, 1856, que depois se reimprimiu em 1877).

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.

ДжерелаРедагувати

  • António Baião, O visconde de Santarém, como guarda-mor da Torre do Tombo, Coimbra, 1909.
  • 2.º Visconde de Santarém, Opúsculos e Esparsos, coligidos e coordenados por Jordão de Freitas, e novamente publicados pelo 3.º visconde de Santarém, Lisboa, 1910.
  • 2.º Visconde de Santarém, Correspondência do 2º Visconde de Santarém coligida, coordenada e com anotações de Rocha Martins (Da Academia das Ciências de Lisboa). Publicada pelo 3º Visconde de Santarém, Lisboa, Alfredo Lamas, Motta e Companhia, Lda, Editores, 8 vols., 1918-1919 (5 vols. de correspondência político-diplomática, 3 de correspondência literária e científica).
  • A história da cartografia na obra do 2.º Visconde de Santarém: exposição cartobibliográfica, coordenação de João Carlos Garcia e Maria João Feijão; textos de João Carlos Garcia, Ângelo Cattaneo, Daniel Estudante Protásio. Lisboa: BN, 2006. 105, [7] p.: il. color (ISBN 972-565-414-5).
  • Daniel Estudante Protásio, 2º Visconde de Santarém - Pensamento Histórico e Acção Política (1809-1855), tese de doutoramento apresentada à Faculdade de Ciências Sociais e Humanas da Universidade Nova de Lisboa, 2008 (policopiado), pp. 428-429.
  • Idem, Pensamento histórico e acção política do 2º Visconde de Santarém (1809-1855), Maia, Edição de Autor, 2016, 336 pp. (ISBN 978-989-20-6584-7);
  • Daniel Estudante Protásio, Mátria XXI, nº 6, Maio de 2017, Santarém, Centro de Investigação Joaquim Veríssimo Serrão, ISSN 2183-1467, pp. 113-125;
  • Daniel Estudante Protásio, 2º Visconde de Santarém (1791-1856): uma biografia intelectual e política», Lisboa, Chiado Books, 2018, 326 pp (ISBN 978-989-52-2156-1);

ПосиланняРедагувати