Мануел Антоніу Піна

Мануел Антоніу Піна (порт. Manuel António Pina; 18 листопада 1943(19431118), Сабугал — 19 жовтня 2012, Порту) — португальський поет.

Мануел Антоніу Піна
Народився 18 листопада 1943(1943-11-18)[1][2]
Сабугал
Помер 19 жовтня 2012(2012-10-19)[1][2][3] (68 років)
Порту, Португалія
Країна Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність драматург, журналіст, сценарист, адвокат
Alma mater Law School of the University of Coimbrad
Мова творів португальська[2]
Роки активності з 1974
Жанр поезія, драматургія, дитяча література і хроніка
Нагороди

БіографіяРедагувати

Закінчив юридичний факультет Коїмбрського університету. Свою першу збірку поезії «Ainda Não É o Fim nem o Princípio do Mundo Calma É Apenas Um Pouco Tarde» опублікував 1974 року. Більше 30 років пропрацював журналістом у великій національній газеті Jornal de Notícias. Окрім віршів, писав прозу, п'єси та книги для дітей.

Вибрані твориРедагувати

ПоезіяРедагувати

  • 1974 — Ainda não é o fim nem o princípio do Mundo, calma é apenas um pouco tarde
  • 1978 — Aquele que quer morrer
  • 1981 — A lâmpada do quarto? A criança?
  • 1983 — O pássaro da cabeça
  • 1984 — Nenhum sítio
  • 1989 — O caminho de casa
  • 1991 — Um sítio onde pousar a cabeça
  • 1992 — Algo parecido com isto, da mesma substância
  • 1993 — Farewell happy fields
  • 1994 — Cuidados intensivos
  • 1999 — Nenhuma palavra, nenhuma lembrança
  • 2001 — Atropelamento e fuga
  • 2002 — Poesia reunida , збірка віршів
  • 2003 — Os livros
  • 2008 — Gatos
  • 2011 — Poesia, saudade da prosa , антологія
  • 2011 — Como se desenha uma casa
  • 2012 — Todas as palavras / Poesia reunida , збірка віршів

ПрозаРедагувати

  • 1986 — Os piratas
  • 2003 — Os papéis de K.
  • 2005 — Queres Bordalo?

ТеатрРедагувати

  • 1983 — Os dois ladrões
  • 1987 — O inventão
  • 1998 — Aquilo que os olhos vêem, ou O Adamastor
  • 2001 — A noite
  • 2002 — Perguntem aos vossos gatos e aos vossos câes
  • 2009 — História do sábio fechado na sua biblioteca

ВизнанняРедагувати

Командор Ордена Інфанта дона Енріке (2005). Премія Камоенса (2011) та інші національні премії. Вірші перекладені багатьма мовами світу.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати