Відкрити головне меню

Мандатор, довіритель — у римському праві одна із сторін у договорі доручення (консенсуальному контракті), за яким одна особа (повірений, мандатарій[1]) брала на себе зобов'язання виконати безоплатно на користь іншої особи (Д., мандатора) певні дії.

Довіритель — у сучасному праві суб'єкт інституту договірного представництва, одна із сторін у договорі доручення та у договорі довірчого товариства з довірителем майна[2].

Мандатор — посада. Походить від лат. mandatum.

те ж саме, що і мандаторій

  • одна з найнижчих у Візантії
  • у Речі Посполитій
  • в Австрії до 1848 виконував поліційно-судові функції щодо кріпосних селян; утримувався поміщиком, затверджувався на посаду австрійською владою[3]

Сидір Воробкевич — автор комедії-оперетки «Пан мандатор».[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Мандатарій // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Юридична енциклопедія
  3. мандаторій
  4. Пан МАНДАТОР С. Воробкевич

ПосиланняРедагувати