Мандатор
Мандатор, довіритель — у римському праві одна із сторін у договорі доручення (консенсуальному контракті), за яким одна особа (повірений, мандатарій[1]) брала на себе зобов'язання виконати безоплатно на користь іншої особи (Д., мандатора) певні дії.
Довіритель — у сучасному праві суб'єкт інституту договірного представництва, одна із сторін у договорі доручення та у договорі довірчого товариства з довірителем майна[2].
Мандатор — посада. Походить від лат. mandatum.
те ж саме, що і мандаторій
- одна з найнижчих у Візантії
- у Речі Посполитій
- в Австрії до 1848 виконував поліційно-судові функції щодо кріпосних селян; утримувався поміщиком, затверджувався на посаду австрійською владою[3]
Сидір Воробкевич — автор комедії-оперетки «Пан мандатор».[4]
Примітки ред.
- ↑ Мандатарій // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Юридична енциклопедія
- ↑ мандаторій. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
- ↑ Пан МАНДАТОР С. Воробкевич. Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.
Посилання ред.
- Довіритель [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Довіритель // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 224. — ISBN 978-617-7627-10-3.
- Як мандатор опришка виховав
- Мандатор (рос.)