Мамай Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Мама́й (12 жовтня 1978 — 11 жовтня 2023) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Олександр Мамай Мамай Олександр Сергійович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
бойовий медик стрілецького взводу | |
Загальна інформація | |
Народження | 12 жовтня 1978 м. Краматорськ,Донецька область, Україна |
Смерть | 11 жовтня 2023 (44 роки) с. Лук'янці,Харківська область, Україна (внаслідок артилерійського обстрілу) |
Псевдо | "Мамай" |
Військова служба | |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | Російсько-українська війна / Битва за Донбас |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
ред.Олександр Мамай народився 12 жовтня 1978 року в м. Краматорськ, Донецької області.
З початком російського вторгнення в Україну у 2022 року добровольцем став на захист України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді техніка стрілецької роти. В складі підрозділу брав участь у боях за с. Торське, Донецької області. За час служби отримав звання «молодший сержант».
12 жовтня 2022 року після ворожого танкового обстрілу по позиції в районі с. Торське, Донецької області, молодший сержант Мамай Олександр у складі евакуаційної групи відправився на позицію надати домедичну допомогу та провести евакуацію поранених. Ризикуючи своїм життям він під ворожим стрілецьким вогнем успішно провів евакуацію та врятував життя 3 побратимів.
За час своєї служби він здійснив понад 50 евакуацій поранених з поля бою надаючи їм якісну домедичну допомогу. Під час здійснення евакуацій, молодший сержант Мамай Олександр двічі отримував осколкові поранення. Побратими завжди цінували його мужність і відвагу.
11 жовтня 2023 року північніше с. Лук'янці, Харківської області захисник в складі евакуаційної групи здійснював бойове чергування на точці евакуації позицій підрозділу. Внаслідок артилерійського обстрілу по точці евакуації отримав поранення несумісні з життям.
18 жовтня 2023 року Олександра поховали з усіма військовими почестями на рідному Краматорську.[1]
Нагороди
ред.За особистий внесок у відсіч збройної агресії Російської Федерації проти України, наказом № 1086 від 19 травня 2023 року отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотий Хрест».
Був відзначений відзнакою Міністра оборони України — медаллю «За поранення» (легке), наказом МОУ № 547 від 10 травня 2023 року.
В лютому 2024 року відповідно до указу Президента України №135/2023 [2] Олександру Мамаю за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» III ступеня.
В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України".
Примітки
ред.- ↑ Толстогузов, Олександр (18.10.2023). Краматорськ поховав загиблого на війні військовослужбовця Олександра Мамая. Новини Краматорська. Процитовано 25.01.2024.
- ↑ Зеленський, Володимир (29 лютого 2024). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №135/2024 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. Процитовано 2 березня 2024.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |