Вікіпедія

Максименко Олена Сергіївна

українська журналістка, фотографка, поетеса, прозаїкиня та мандрівниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.

Максименко Олена Сергіївна
Народилася 9 травня 1985(1985-05-09) (38 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1];
Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2]
CMNS: Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотографка, письменниця, мандрівниця.

Біографічні дані ред.

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму "Давня історія та археологія" Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему "Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів".[джерело?]

Журналістська діяльність ред.

З 2015 року працює воєнним кореспондентом. Дописує до видань "Новинарня", Donbas Frontliner, "Локальна історія".

Більшість професійного життя працює фрілансеркою. Публікувалася у виданнях «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.[джерело?]

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».[джерело?]

Громадська діяльність ред.

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.[джерело?] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.[джерело?]

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]

Творча діяльність ред.

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях "Буквоїд"[6], "1576 (Бібліотека українського світу)" , в антологіях "Літпошта" (2009), "Бандерштатна антологія" (2015), "Рядки з передової" (2018, видавництво "Фенікс"), "Любов, що перемагає" (2024, видавництво "Книголав") та інших.

Поетична збірка "Бременські траси", 2006, видавництво "Свічадо", вийшла завдяки перемозі у літературному конкурсі "Гранослов".

 
Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Поетична збірка "Я тобі листопад", 2014, видавництво "Електрокнига". Книга стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань "Неприкаяні", 2016, видавництво "Смолоскип". Вийшла як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків "Пси, які приручають людей", 2021, видавництво "Портал". Книга про життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Збірка документальних історій захисників і захисниць "Пряма мова. Хроніки захисту", 2024, видавництво "Віват".

Нагороди, відзнаки ред.

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

  • «Гранослов» (2005)[джерело?]
  • «Культреванш» [джерело?]
  • «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)[7]

Посилання ред.

  1. Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
  2. Фотоблог Олени Максименко .
  3. Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
  4. Олена Максименко про кримський полон .
  5. Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
  6. Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
  7. Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».

Примітки ред.

  1. ↑ Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
  2. ↑ ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
  3. ↑ Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
  4. ↑ Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
  5. ↑ Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
  6. ↑ Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.
  7. ↑ Літературний конкурс видавництва «СМОЛОСКИП». web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.


  Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2016)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максименко_Олена_Сергіївна&oldid=41877467