Магнітне число Рейнольдса
Магні́тне число́ Рейнольдса () — характеристичне число[2] та один з критеріїв подібності магнітній гідродинаміці, що характеризує взаємодію електропровідних рухомих рідин та газів (плазми) з магнітним полем. Назване на честь фізика Озборна Рейнольдса (1842–1912).
Магнітне число Рейнольдса | |
Названо на честь | Осборн Рейнольдс |
---|---|
Розмірність | |
Формула | [1] |
Позначення у формулі | , , , , і |
Символ величини (LaTeX) | [1] |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Рекомендована одиниця вимірювання | 1[1] |
Воно визначається так[2]:
- ,
де
- — електрична провідність;
- — магнітна проникність;
- — характеристична довжина;
- — характеристична швидкість.
Аналогія цього критерію з числом Рейнольдса виникає, коли ввести поняття коефіцієнта магнітної в'язкості:
- .
Тоді магнітне число Рейнольдса можна записати як і звичайне число Рейнольдса:
- .
За величиною магнітного числа Рейнольдса усі процеси в магнітній гідродинаміці поділяються на два класи:
- (тобто з малою провідністю) — низькотемпературна плазма;
- (тобто з великою провідністю чи великими розмірами) — астрофізичні об'єкти, високотемпературна плазма.
Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- Физическая энциклопедия / Главный редактор А. М. Прохоров. В 5-ти томах. — М.: Советская энциклопедия. — 1994. Т.4 С.319