Лісова Ніна Денисівна

Ні́на Дени́сівна Лісова́ (6 вересня 192327 березня 2006), доктор медичних наук (1972), професор (1973), орден «Знак Пошани», «Медаль Гоуфелянда» (1968).

Лісова Ніна Денисівна
Народилася 6 вересня 1923(1923-09-06)
с. Тихвинка, Воронезька обл
Померла 27 березня 2006(2006-03-27) (82 роки)
Alma mater Полтавський державний медичний стоматологічний інститут
Галузь Стоматологія
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Відмінник охорони здоров'я СРСР
Відмінник охорони здоров'я СРСР
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»

Біографія ред.

Народилася 6 вересня 1923 р. в селі Тихвинка Воронезької області у сім'ї службовців. У 1941 році закінчила Верхньо-Карачанську середню школу. Працювала коректором і літпрацівником редакції районної газети. У 1945 році вступила до Харківського стоматологічного інституту. У 1949 році закінчила Харківський стоматологічний інститут. 1949—1952 рік — клінічний ординатор кафедри хірургічної стоматології, пізніше — асистент. Працюючи на кафедрі асистентом, Ніна Денисівна однією з перших вивчила і застосувала ендотрахеальний наркоз при оперативних втручаннях у щелепно-лицевій ділянці. У 1955 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Підщелепні сіалоаденіти і сіалодохіти при слинокам'яній хворобі». У 1960 році — доцент кафедри хірургічної стоматології. 1962—1965 рік — проректор з навчальної роботи. У 1964 році Лісову Ніну Денисівну обрано ректором Харківського медичного стоматологічного інституту. У 1967 році Рада Міністрів Україні прийняла Постанову про переведення Харківського медичного стоматологічного інституту до м. Полтави й перейменування його в Полтавський медичний стоматологічний інститут. Саме під керівництвом ректорки розпочався полтавський період функціонування вишу. У 1968 році отримала від уряду НДР «Медаль Гоуфелянда» — за підготовку лікарів-стоматологів для НДР. У 1972 році захистила докторську дисертацію на тему «Клініка і лікування слинокам'яної хвороби підщелепних залоз (топографо-анатомічне і клінічне дослідження)». Проведені Н. Д. Лісовою дослідження мають нині велике науково-практичне значення, присвячені вони проблемам гнійно-запальних захворювань; реконструктивній хірургії вроджених аномалій у дітей; методам місцевого і загального знеболення під час оперативних втручань у щелепно-лицевій ділянці голови при захворюваннях і ушкодженнях; незростанні твердого піднебіння і губи, специфічному лікуванні запалення слинних залоз, хірургічному лікуванні слинокам'яної хвороби, аналізу ускладнень. Ніна Денисівна розробила і впровадила аутовакцину для лікування хронічних паротитів (паротин). У 1973 році отримала почесне звання професора. У 1974 році Ніну Денисівну було переведено до Харківського інституту післядипломної освіти лікарів, де вона продовжувала свою наукову і громадську діяльність. 1975—1991 рік — завідувач кафедри хірургічної стоматології Українського інституту вдосконалення лікарів у м. Харкові. Померла 27 березня 2006 року в м. Харкові.

Наукова діяльність ред.

Ніна Денисівна — автор понад 400 наукових праць, 50 раціоналізаторських пропозицій.

Під її керівництвом захищено понад 20 кандидатських дисертацій, 2 докторські дисертації.

Наукова діяльність вченої була присвячена особливостям розвитку і лікування захворювань слинних залоз, гнійно-запальних захворювань і травматичним ушкодженням щелепно-лицевої ділянки, реконструктивній хірургії вроджених аномалій у дітей, лікуванню доброякісних пухлин і пухлиноподібних новоутворень. Великого значення науковиця надавала питанню невідкладної допомоги хворих стоматологічного профілю.

Нагороди та почесні звання ред.

У 1968 році отримала від уряду НДР «Медаль Гоуфелянда» — за підготовку лікарів-стоматологів для НДР.

Нагороджена медалями

  • «За відмінну роботу»,
  • «За трудову доблесть»,
  • нагрудним знаком «Відмінник охорони здоров'я»,
  • золотим знаком «Почесний член асоціації стоматологів України».

За заслуги в розвитку медичної науки, підготовці наукових і медичних кадрів, активну громадську діяльність була відзначена орденом «Знак Пошани».

Посилання ред.