Лінійка Енея — оригінальний шифр заміни, ґрунтований на ідеї Енея. Один з перших дійсно криптографічних інструментів, використовуваний в передачі повідомлень, які мали особливу важливість і не мали бути прочитані сторонніми людьми.

Спочатку Енеєм використовувався диск для захисту інформації від сторонніх, але незабаром він удосконалив його і впровадив лінійку.

У криптографії лінійка Енея була пристроєм, що має отвори, кількість яких дорівнювала кількості букв алфавіту. Кожен отвір позначався своєю літерою; літери по отворах розташовувалися в довільному порядку. До лінійки було приєднано котушку з намотаною на неї ниткою. Поряд з котушкою був проріз.

ШифруванняРедагувати

При шифруванні нитка протягалася через проріз, а потім через отвір, що відповідає першій букві шифрованого тексту, при цьому на нитці зав'язувався вузлик в місці проходження її через отвір; потім нитка поверталася в проріз і аналогічно зашифровувалася друга буква тексту і т. д. Після закінчення шифрування нитка витягалася і передавалася одержувачеві повідомлення.

ДешифруванняРедагувати

Одержувач маючи ідентичну лінійку, протягав нитку через проріз до отворів, визначуваних вузлами, і відновлював початковий текст по літерах отворів. Цей пристрій дістав назву «Лінійка Енея». Такий шифр є одним з прикладів шифру заміни: коли літери замінюються на відстані між вузликами з урахуванням проходження через проріз.

Ключем шифру був порядок розташування літер по отворах в лінійці. Сторонній, що отримав нитку (навіть маючи лінійку, але без нанесених на ній літер), не зможе прочитати передаване повідомлення.

ІсторіяРедагувати

Винахід цієї техніки приписується Енею Тактику, полководцеві IV століття до н. е. Так само Енеєм був створений Книжковий шифр.

Інша інформаціяРедагувати

Схожий метод шифрування використовували індіанці Центральної Америки у своєму вузликовому письмі. Свої повідомлення вони також передавали у вигляді нитки, на якій зав'язувалися різноколірні вузлики, що визначали зміст повідомлення[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Коробейников А. Г., Гатчин Ю. А.: Математические основы криптологии. / Ч. 1.2 — Из истории криптографии. — С. 10-13