Джигалова Людмила Станіславівна

(Перенаправлено з Людмила Джигалова)

Людми́ла Станісла́вівна Джига́лова (22 січня 1962, Подільськ (колишня назва міста Котовськ)) — українська легкоатлетка, дворазова олімпійська чемпіонка в естафеті 4х400 метрів. Заслужений майстер спорта СРСР. Кавалер Ордену Княгині Ольги ІІІ ступеню (2002 р.).

Джигалова Людмила Станіславівна
Народилася 22 січня 1962(1962-01-22) (58 років)
Подільськ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність спринтер, легкоатлетка
Вага 64 кг
Зріст 176 см
Нагороди Орден Княгині Ольги ІІІ ступеню

Дитинство та юнацтво:Редагувати

Людмила Джигалова нарожилась в місті Подільськ, Одеської області, та по вул. Гагаріна 123.

Перші вісім років навчання Людмили Джигалової пройшли в Загальноосвітній школі №8, де вона навчалась в спеціалізованому спортивному класі та зустріла свого першого тренера та класного керівника Леонову Лідію Костянтинівну. Саме Лідія Леонова підштовхнула майбутнью Олімпійську чемпіонку до занять легкою атлетикою, порадивши записатись в секцію легкої атлетики ДЮСШ.

Ось як Людмила Леонова описує свій вибір легкої атлетики:

"В дитинстві особливими розвагами ні я, ні мої однолітки, особливо розбалувані не були. В місті у нас був тільки місцевий Будинок культури з обмеженим колом кружків та стадіон, на якому базувалась Дитяча та Юнацька Спортивні Школи. Випробувавши свої можливості в усіх кружках, ми, якось, з подружками забрели на стадіон, з неприхованим бажанням кудись записатись. Виявилось, що секцій в ДЮСШ було дві, з легкої атлетики та велоспорту. Вибір на користь легкої атлетики був зроблений випадково. Зустрівся нам Віталій Леонов, який в подальшому й став моїм першим тренером. Дізнавшись чому ми прийшли, він одразу попередив, якщо підем у велоспорт, то матимемемо криві ноги, а якщо у легку атлетику, то ноги у нас будуть рівненькі та гарненькі. Аргумент для дванадцятирічних дівчат був надзвичайно переконливий. Ми одразу ж записались до нього."

Першим тренером Людмили Джигалової став Віталій Анатолійович Леонов, який на той час вже виховав декількох чемпіонів області та України. В 15 років Людмила переходить до Загальноосвітній школі №9 де в 9 класі, вже в статусі чемпіонки України, на чемпіонаті в Харкові знайомиться зі своїм майбутнім тренером Івановим Петром Петровичем. Тоді ж Людмила поступає на навчання до спортивного технікуму м. Харків та продовжує тренування в спортивному товаристві «Спартак».

Спортивні досягнення:Редагувати

Олімпійські ігри в Сеулі 1988 року:Редагувати

До Олімпійських Ігор в Сеулі Людмила підійшла в блискучій формі, але медаль отримала як член команди, не приймаючи участі у фінальному забігу. Чому Людмила не була поставлена тренерським штабом на фінальний забіг лишається загадкою, оскільки у півфіналі четвірка легкоатлеток, до якої входила Людмила, поставила олімпійський рекорд, який не перевершений й по сьогодні. Але все ж медаль здобута.

Олімпійські ігри в Барселоні 1992 року:Редагувати

До Олімпійських Ігор в Барселоні Людмила підходила з великими складнощами. Питання її поїздки було вирішено в останній момент. Але її вклад у перемогу якщо й не назвати вирішальним, то точно переоцінити не можна. У фінальному забігу Людмила бігла другою й отримала паличку тільки шостою відстаючи від лідерів на 50 метрів. Й на своїх 400-та метрах Людмила спромоглась повністю відіграти відставання від лідерів, надавши партнерам всі підстави для отримання перемоги.

ПосиланняРедагувати

Медалі:Редагувати

Спортивні медалі
Легка атлетика
Олімпійські ігри
Представник   СРСР
Золото 1988 Сеул Естафета 4 х 400 метрів
Представник   Об'єднана команда
Золото 1992 Барселона Естафета 4 х 400 метрів